Записати займенники, виправляючи, де треба, допущені орфографічні помилки. Пояснити правопис займенників Де-який, хтозна в кому, будь-заким, ніскільки, аби-який, абихто, щонебудь, нізчим, скількись, девчому, з чимось, казнащо, де-що, будь з чим, хто зна- який, нівякому, абищо, нічий

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!

Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох.

Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.

День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.