1. Дієсловами є всі слова рядка: А запобігати, запобігання, перебіг, хворіти Б хотіти, мріяти, сподіватися, надіятися В відлуння, лунати, відлунювати, відлунюватися Г приниження, принижувати, тремтіти, дрож 2. Дієсловами є всі слова рядка: А сидіти, лежати, стояти, ходити Б працювати, приймання, біг, годувати В височіти, височінь, даленіти, віддаль Г шкода, шкодувати, жаль, жаліти 3. Дієсловами є всі слова рядка: А читати, читання, читанка, прочитаний Б збентежений, збентеженість, бентега, бентежити В співати, солірувати, танцювати, грати Г сумувати, тужити, сум, печаль 4. Дієсловами є всі слова рядка: А кликати, клич, лозунг, нести Б напружуватися, напруження, напружений, пружина В писати, письмо, писання, написаний Г дивитись, глядіти, переглядати, бачити 5. Дієсловами є всі слова рядка: А іти, бігти, чвалати, шкандибати Б галоп, скакун, скакати, інохідь В зелень, зеленити, підзеленити, зазеленити Г спати, сон, спання, подушка 6. Формами дієслова є всі слова рядка: А боротися, застелив би, застелений, сумуючи Б розв’язую, виростатимуть, їж, біганина В читати, читав би, читаючи, читання Г перемогти, переможно, переможений, перемагаючи

Відповідь:

1. Б)

2. А)

3. В)

4. Г)

5. А)

6. А)

1. Дієсловами є всі слова рядка:

Б) (що робити?) хотіти, мріяти, сподіватися, надіятися;

2. Дієсловами є всі слова рядка:

А) (що робити?) сидіти, лежати, стояти, ходити;

3. Дієсловами є всі слова рядка:

В) (що робити?) співати, солірувати, танцювати, грати;

4. Дієсловами є всі слова рядка:

Г) (що робити?) дивитись, глядіти, переглядати, бачити;

5. Дієсловами є всі слова рядка:

А) (що робити?) іти, бігти, чвалати, шкандибати;

6. Формами дієслова є всі слова рядка:

А) боротися, застелив би, застелений, сумуючи.

Объяснение:

Дієслово – це самостійна частина мови, що називаює дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? та ін.;

Форми дієслова

Дієприкметник; Дієприслівник; Неозначена  (інфінітив)  ;Особові; Родові;Безособові;

Я не думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою йому спілкуватися. Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі. Соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по-дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках.
Звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів. Не менш яскравим прикладом поважливого ставлення до своїх традицій, до своєї культури та до своєї мови є індійські, африканські та австралійські племена. Ці нерозвинені племена, далекі від цивілізації, примушені були вчити мову їх колонізаторів, але, незважаючи на це, до нашого часу зберегли культуру та мову своїх племен і досі добре на ній розуміються.
Від душі хочеться вірити, що пройде час і українська мова не залишиться для наших співвітчизників лише державною мовою для службового використання, а стане мовою повсякденного спілкування. Хочеться вірити, що ми будемо чути рідну мову на вилиці, в родині, будемо нею спілкуватися та думати по-українські. А поки що залишається чекати, коли прийде до нас усвідомленні важливості рідної мови. Лише після цього ми зможемо в повній мірі вважати свою країну великою європейською державою.
Україна – вільна та демократична держава, тому ніхто тне забороняє спілкуватися громадянам на тій мові, яка їм більше до вподоби, але знати рідну мову, вміти її розуміти та розмовляти по-українські повинен кожен справжній патріот і громадянин України. Не слід забувати про її вивчення, адже ми не дивуємось, що багатонаціональне населення Сполучених Штатів поважає державну мову, а основною умовою отримання американського громадянства є гарне знання англійської. Чому ж тоді наші співвітчизники й досі не можуть визначити місце української мови в житті сучасного українського суспільства і незалежної держави?
Кожний із нас повинен усвідомлювати, що «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну». З цими словами Володимира Сосюри важко не погодитись, бо це й насправді так – любити свою країну – це любити і знати її культуру, її традиції та її мову. Любити свою країну – це усвідомлювати себе маленькою часточкою могутнього народу, який протягом багатьох віків прагнув до свободи та незалежності и врешті-решт домігся цього. Як сказав відомий російський письменник М. Пришвін – «Я» можна сказати лише рідною мовою».
Мені і моїм одноліткам треба добре вчити рідну мову, знати та поважати її, не соромитись розмовляти українською, бо це мова Великого Кобзаря, мова великої літератури, відомої у всьому світі, мова наших предків та наших нащадків. Розвиток усіх сфер життя нашого суспільства залежить від мови, а обмежене спілкування на ній може привести до обмеження культурного рівня наших сучасників і майбутніх поколінь. Це ще одна вагома причина, з якої треба знати і вчити українську мову.

Зараз украинська мова не стильки популярна як росийска та наприклад английска, але те що вона николи не помре!
Украинська мова одна з найспивучих та найкрасивиших мов на свити. Вона дуже багата на приказки та фразеологизми, але людини потрибно мова на який його будуть розумити. По перше я не можу сказати що украинська мова якось возвиситься у майбутньому. Так ми маемо право казати що украинська мова така ж мова як и росийська и ничим не уступае у красоти та цикавости, але украинська мова це по перше мова великои поэзии та мова души.
По друге украинська мова це мова яка живе тильки у сердцях людей яки чтять традиции свого народу, яки можуть, та хочуть говорити красиво. украинська мова дае нам понять як ранише неглядючи на невзгоди люди любили життя.
Та по трете яки б труднощи не переживавала Украина, щоб з нею не сталося, украинци просто не дадуть померти наший ласкавий та спивучий мови. (извини за русский язык, но думаю разберёшься)