Добрати до іменників труд. праця. робота спільнокореневі дієслова.

Catshanel13

Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.

Відповідь:

1. Узлісся, наскрізь промите дощем та прочесане вітром, гривисто розгойдувалося, ніби голови коней у степу. 2. Застебнутий на всі ґудзики, туго підтягнутий, чистий, він стояв на бруствері, мов соняшник у цвіту. 3. Окрилений успіхом Дук, здавалося, ладен був зовсім забути образу й помиритися з Гонтарем. 4. Сонце ліньки встало з теплого кубла, воно, обважніле й заспане, нехотя лизало росу на лугах за річкою. 5. Відірвана від питомих джерел, полишена на саму себе, на власні сили, позбавлена будь-чи молода жінка не мала сподівань ні на що. 6. Сніг відразу замів їхні сліди і, ніким не помічені, вони промчали понад берегом ріки. 7. Обидва молоді і гарячі, вони настовбурчилися, як півні, і дивилися один на одного лихими поглядами. 8. Не раз його меч падав на голови ворогів , що, приваблені блиском золотого шолома, оточували його все тісніше. 9. Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море. 10. Стояли дерева, повиті жовтою сивиною, а я їхав автобусом і дивився на хатки, розсипані на горбах, з віконницями та ганками, з білими стінами та пофарбованими рамами. 11. Схвильовані, піднесені, розбурхані під грім оркестру, ми кинулися до вагонів. 12. Захоплений роботою художник не помічав плину часу.

Пояснення: