Іменники, що мають конкретне значення, подані в усіх рядках, ОКРІМ А Гадяч, Прилуки, Череповець, Київ Б кавун, бавовна, календар, виноград В паспорт, імператор, Галич, парта Г чарівність, жалість, гідність, підлість Д потяг, рік, суддя, секунда 2. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта А бязь, біль, туш, імпресаріо Б степ, Дніпро, вугляр, кабукі В обличчя, волосся, життя, знання Г море, небо, місто, дерево Д степ, собака, морок, салямі 3. З великої літери треба писати лише перше слово у власній назві А П(п)івнічна Б(б)уковина Б 3(з)олоті В(в)орота В Є(е)вропейський С(с)оюз Г П(п)резидент У(у)країни Д С(с)хідна У(у)країна

Ось і настала прекрасна пора. І  це осінь.

Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.

Объяснение:

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.