До ть, будь ласка! Не накручуйте бали! 2.Вставні речення відокремлюються: А двокрапкою і тире; Б лапками; В дужками або тире; Г крапкою з комою. 6. Як називається виділена конструкція, вжита в даному реченні? Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати. (М. Руденко) А Вставлене речення; Б вставне слово; В вставне словосполучення; Г вставне речення.

1. Найглибше в оповіданні «Федько-халамидник» розкрито характер другорядного героя (Б) Толі.

2. Федько за вдачею протиставляється (Г) Толі.

3. Словами ...він раптом повертається й віддає змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть... охарактеризовано (А) Федька.

4. Головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охаракте­ризований. Головного героя літературного твору описують досить детально, автор приділяє йому найбільше уваги, він , як правило, з'являється на початку твору й діє аж до самого кінця, його вчинки виписані ретельно, ім'ям головного героя часто називають художній твір. У оповіданнях переважно є один головний герой, рідше два. У оповіданні «Федько-халамидник» головний герой Федько, його ім’ям названий твір.

5. Другорядні герої відрізняються від головних, бо вони діють поряд із головним, до­повнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важ­ливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя. Вони також можуть мати яскраві характери, проте вони поступаються своєю зна­чущістю перед головною дійовою особою. Такими героями в оповіданні «Федько-халамидник»  виступають Толя, Спірка, Стьопка, Васька, Грицик, батьки Федька й Толі.

6. Знайдіть і прочитайте портретні характеристики Толі, Федька та його тата.

Федько. «Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають».

Толя. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й со­ромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив до­дому задрипаний, подраний, з розбитим носом… Толя — чистенький, ніжний, з щічками, як проскура».

Батько Федька. «Стомлений і сердитий. Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. Щоки теж ніби оловом налиті, худі-худі, борода на них така рідка, що видно крізь неї тіло».

7. Толя так і не зробив висновків із трагічної ситуації. Це видно із такого вчинку: «Коли Федькова труна сховалася за рогом вулиці й не було вже ні­кого видно. Толя відійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й по­біг гратися з чижиком. Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він йо­го виграв у Федька».

8. Можливо, Федьку, знаючи слабкість Толі, не треба було ставати учасником спору. Та вся відповідальність за події на річці лягає на Толю.

9. Якими рисами своєї вдачі ви схожі на Толю, а якими — на Федька? З якими вадами свого характеру вам треба боротися?

Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить. Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками. Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.