Розібрати речення за його членами, прислівники — морфологічно: Часом весна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси і сінокоси.

Я дістався, нарешті, до кута лісу, але там не було ніякої дороги.
Некошений, низькі кущі широко стелилися переді мною, а за німах
далеко-далеко видно було пустельне поле. Я знову зупинився. «Та де
е я? Так як же це я сюди зайшов? Так далеко? .. Дивно! ». Я пішов впра-
во, через кущі ... Все кругом швидко чорніло і вщухав, одні перепели
зрідка кричали. Невелика нічний птах, нечутно і низько мчавшая-
ся на своїх м'яких крилах, майже натрапила на мене і лякливо пірнула
в сторону. Поле неясно біліло навколо; за ним здіймався похмурий морок

- Привіт, ти звідки?
- Привіт, я тільки прилетів з Англії.
- Ти там живеш?
- Ні, поки що навчаюся.
- І тобі там подобається?
- Так, авжеж. Я хочу залишитися там жити. А ти звідки?
- Я зі Львова. 
- І як тобі подобається жити в Україні, не хтів часом кудись поїхати? У другу країну, за кордон?
- Авжеж ні. Мені дуже подобається моя країна і я вважаю, що я повинен жити там де народився. Україна - це моя батьківщина і ні яка друга країна мені її не замінить.
- Я тобі кажу, що за кордоном навчатися набагато краще ніж в Україні.
- А я впевнений у тому, що навчатися, працювати і жити краще мені тільки в Україні, я николи не проміняю свою мову, традиції, свою батьківщину ні на що.
- А знаєш, я раптом згадав все своє дитинство в Україні і мені так тепло стало на душі, мабуть коли я закінчу навчання, я обов'язково повернусь додому, до України.