24.
1. складносурядне - В) Колесо має тридцять дві кабінки, місткістю аж 25 осіб кожна, проте ці повітряні «вагончики» обладнані надійними замками та є абсолютно безпечними.
2. складнопідрядне - Б) «Лондонське око» – одне з найвищих у світі (135 метрів) оглядових коліс, із верхівки якого столицю Великої Британії видно як на долоні.
3. безсполучникове - Г) Кількість кабінок є символічною: навколо Лондона є тридцять два містечка; до речі, один оберт колеса триває також тридцять дві хвилини.
4. з різними видами зв’язку - Д) Охочих помилуватися містом з висоти пташиного польоту не бракує, тому прибирають цей об’єкт лише вночі, а вдень туристи насолоджуються атракціоном.
25.
1. як з місяця впасти - Г) не знати того, що відоме всім;
2. як камінь під гору котити - Д) докладати зусиль, дуже важко;
3. як горіхи лущити - В) виконувати легко, без зусиль;
4. як в око вліпити - А) сказати доречно, влучно.
Краще жити в місті чи в селі? Питання, на яке немає однозначної відповіді. Особливо, якщо починати пригадувати всім відомі прислів"я на кшталт: краще там, де нас немає, або: де народився, там і згодився.
Хоча, ні, відповідь знайти можна, вона лежить у статистичній площині і свідчить, що з року в рік кількість сільського населення зменшується, а міського - зростає.
Але статистика - то суха наука, а ми всі - люди з душею та власними уподобаннями. Тим-то кожний має вирішувати це питання сам для себе. Всі ми різні. Комусь до вподоби тихі левади, розлогі лани і яблуневі садки. Когось вабить гамір великого міста з його підприємствами, супермаркетами та нічними клубами.
Я вважаю, що краще за все жити там, куди тебе кличе саме життя та твоя власна вдача. Але при цьому я віддаю перевагу тому місцю, де я народився, де жили мої предки і де їх поховано.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
273*. перепишіть, виділяючи потрібними розділовими знаками вставлені речення. 1. там батько, плачучи з дітьми а ми малі були і голі, не витерпів лихої долі, умер на панщині. (т. шевченко.\ 2. а ярема страшно глянуть по три, по чотири так і кладе. (т. шевченко.) 3. а все-таки її люблю, мою україну широку, хоч я по їй і одинокий бо, бачте, пари не найшов аж до погибелі дійшов. (т. шевченко.) 4. я вийшов за садок гілля обторкало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, і став дивитися на дорогу, котрою в’їхав позавчора до цього села. (григір тютюнник.) 5. взагалі данилко за багато років приятелювання з пасічником помітив, що той не любить бувальщин «я таке й без тебе знаю, надивився», а все навертає розмову на щось незвичайне, дивовижне, хоч воно й вигадане. (григір тютюнник.) 6. незнайомий подививсь в очах його щось тепле, чоловічне! на мене глянувг він ласкаво. (п. тичина.)