Спишіть. Виділіть присудки в безособових реченнях і надпишіть, чим вони виражені. 1. Надворі вже звечоріло. (Вас.) 2. Крізь вікна та відкриті двері балкона видно вогні Києва. (Корн.) 3. І нема тому почину, і краю немає. 4. Мені тринадцятий минало. (Шевч.) 5. Якби з ким сісти хліба з'їсти промовить слово. (Шевч.) 6. Роз­мову закінчено. 7. Надворі осінню пахне. (Мирний.) 8. Гомін маршу, ак завжди, збуджує Маковея... Йому скрізь хочеться співать. (Гончар.) 9. До самого села не зустрілося жодної живої душі. (Гончар.)

Це про мишенять по імені круть і верть які нічо не хотіли робити апівень все сам робив і колосок зірвам його і хліб з нього зробив це про ту казку?
півник і двоє мишенят
Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.

— Круть, Верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов!

Поприбігали мишенята та й кажуть:

— Коли б це його обмолотити...

— А хто молотитиме? — питається півник.

— Не я! — одказує одне мишеня.

— Не я! — каже й друге мишеня.

— Я обмолочу, — каже до них півник. І взявся до роботи.

А мишенята й далі граються.

От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:

— Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!

Поприбігали мишенята.

— Треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти.

— А хто понесе? — питає півник.

— Не я! — гукає Круть.

— Не я! — гукає Верть.

— Ну, то я однесу, — каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.

А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:

— Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:

— Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.

— Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:

— Не я! — пищить Круть.

— Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:

— Доведеться мені, мабуть.

От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.

Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.

Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.

А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.

— Ох, і голодний я! — каже Круть.

— А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.

А півник і каже:

— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.

— Ти, — кажуть мишенята.

— А хто його обмолотив?

— Ти, — вже тихіше відказують Круть із Вертем.

— А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?

— Ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.

— А що ж ви робили?

Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?

Перший друг людини - це собака , відомий всім факт . Але звідки ж він узявся мало хто знає. Чому саме собака , а не кішка або кінь ? Адже вони так само залежать від людини , як і решта домашні тварини.
Прийнято вважати , що предок нашого друга - вовк , про це можуть розповісти вчені, що проводили дослідження ДНК. З цього може випливати те, що вона більше належить зграї і дружба для неї чужа.
Відповіддю на питання , чому ж саме собака може бути те , що використання особистісних якостей тварин частіше застосовується людиною. От скажіть , скільки разів ви бачили , як кішка рятує потопаючу людину , або хом'яка - поводиря , а кінь , що приносить застрелену дичину ? Напевно , жодного разу , що не дивно .
Собака стала ближчою для людини лише для того , щоб надавати до здатність до виконання наказів , простота дресирування і витривалість - головні якості , яких немає у решти домашніх тварин , а значить , вся дружба тільки і полягає в тому , що людина використовує тварина . Можливо , це егоїстично , але , принаймні цілком обгрунтовано і справедливо. Кожен отримує саме те , що йому потрібно.