[1] Скільки ж слів в українській мові? [2] На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні учитель, ні учень. [3]Мова формувалася протягом віків, відгукуючись на зміни в житті. [4] Хіба можна навіть у думках перерахувати всі слова? [5] Це (1)і загальновживані слова літературної мови (2)і терміни різних наук (3)і професіоналізми (4)і діалектні (5)та застарілі слова. Завдання 1─ 4 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Виберіть правильну відповідь 1.У п’ятому реченні кому потрібно поставити на місці цифр А 1, 2, 3 Б 2, 3, 5 В 2, 3, 4 Г 3, 4, 5 (0, 5 б. 2. Частки немає в реченні А 1 Б 2 В 3 Г 4(0, 5 б.). 3. Слово протягом у третьому реченні виступає А іменником Б прикметником В часткою Г прийменником (0, 5 б.). 4. Сполучник з’єднує однорідні члени в реченні А 1, 5 Б 3, 4 В 4, 5 Г 2, 5(0, 5 б.). Завдання 5─ 12 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ 5.Прийменник виділено в рядку А Навколо білий холод і зима. Б Навкруги панує мертва, прикра тиша В Забіліли сніги навколо Києва. Г Неподалік радісно й велично літали журавлі над молодими травами. (0, 5б.) 6.Прийменниками є всі слова в рядку А але, зате, поміж Б на, перед, про В якби, не, із-за Г хоч, мов, ніби (0, 5б.) 7.Окремо пишемо всі прийменники в рядку А у/справі, з/метою, згідно/з Б на/відміну/від, з/поміж, із/над В за/для, по/під, відповідно/до Г по/за, по/близу, незалежно/від (0, 5б.) 8. Підрядними є всі сполучники в рядку А наче, щоб, коли Б так що, але, та В а, зате, і Г бо, та, тому що (0, 5б.)9. Виділене слово є сполучником, його слід писати разом у реченні А Я люблю тебе за /те, що ти є на світі. Б Треба багато вчитися, що/б знати хоч трішки. В Учень розповів товаришам про/те, як відпочивав улітку. Г Що/б ти не робив, все одно не зможеш нічого змінити. (0, 5б.)10.Усі частки пишемо окремо в рядку А слухала/б, хтозна/який, таки/прибув Б ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким В хтозна/коли, що/небудь, не/працює Г написав/би, чому/ж, якби/ж (0, 5б.) 11. Назвіть речення зі сполучником сурядності А Рука її завмерла, щоб випадково не струсити бджолу на землю. Б Мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крильми. В На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись. Г Оксана думала, що вже давно стемніло. (0, 5б.) 12.Усі вигуки пишуться через дефіс у рядку А ай/ай/ай! ку/ку! їй/Богу! Б ха/ха/ха! го/ді! ов/ва! В їй/бо! а/гов! ге/й! Г їй/право! тьох! ну/ну!(0, 5б.) ІІ рівень Завдання 13-16 передбачають установлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ 13.Установіть відповідність між сполучниками підрядності та прикладами(1б.): 1 сполучники причини 2 сполучники мети 3 сполучники часу 4 сполучники умовні А якщо, якби, коли б Б бо, тому що, через те що В як тільки, як, коли, поки Г щоб, для того щоб Д що, щоб, неначе 14.Установіть відповідність між частиною мови та прикладом(1б.): 1 сполучники 2 прийменники 3 частки 4 вигуки А поки, але, та Б біля, за, над В десь, там, тут Г ай! га! браво! Боже! Д не, ні, ані 15.Установіть відповідність між правописом часток та прикладами(1б.): 1 пишуться разом 2 пишуться через дефіс 3 пишуться окремо А немов/би, начеб/то, немовби/то Б чекай/но, тому/то, знайшов/таки В поки/що, навряд/чи, дарма/що 16.Установіть відповідність між синонімічними прийменниками(1б.): 1 навздогін 2 поряд 3 протягом 4 біля А між Б близько В слідом за Г упродовж Д поруч 17. Запишіть речення, розставивши пропущені розділові знаки. Надпишіть над кожним словом, якою частиною мови воно є (2б.): Повітря густо нагріте пекучим сонцем ворушиться наче по ньому пробігають хмари

Є в Харкові місця, відомі кожному жителю міста. Вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. Тут можна побачити і іноземні делегації. Такі місця - дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам'ятник Т. Г. Шевченка... Пам'ятник великому Кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів.
Пам'ятник Тарасу Шевченку - своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - Сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням Україною незалежності отримала назву площа Свободи. Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «Україна». Цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один з найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. Тим не менш, серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам'ятник Кобзареві. Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію України.
Шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. На плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. У зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант України, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. Стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.

Ліричний герой – це суб'єкт ліричного твору, персонаж лірики. Великий поет, говорячи про себе самого, про своє я, говорить про загальне - про людство , бо в його натурі лежить все, чим живе людство. Таким був і ліричний герой Франческо Петрарки – ніби уособленням самого поета, до безтями закоханого у Лауру чоловіка.

Єдність "Канцоньєре" забезпечує єдність особистості ліричного героя, людини епохи Відродження, гуманіста. Хоча кожен твір, який увійшов у «Книгу пісень» цінний сам по собі, проте, він - частина цілої книги - ліричного щоденника її героя, людини нової епохи, чия людяність знаходиться і розвивається завдяки любові. Саме тому в «Канцоньере» входять твори, присвячені гострим політичним питанням сучасності. Ці події ліричний герой передає і оцінює з гуманістичних позицій. В любові до Лаури укладена вся краса, вся досконалість і вся суперечливість світу, саме ця любов відкриває ліричному героєві світ.

Головний герой «Канцоньере» - об'єктивний образ сучасника-гуманіста, наділеного новим баченням життя з тими протиріччями, які були притаманні епосі Треченто. Ліричний герой «Книги Пісень» усвідомлює суєтність земних радощів і при цьому не менш чітко усвідомлює марність своїх спроб повністю від цих радощів відмовитися і обрати шлях, що веде до порятунку на небесах.

В автобіографічній книзі прози «Моя таємниця» суперечка між Франциском і Августином про марність земного кохання закінчується таким підсумком: Франциск говорить, що не може приборкати своє бажання, а Августин відповідає: «Але, нехай буде так, раз не може бути інакше».