Написати не, ні з різними частинами мови (10 прикладів )​

Не:

ненависть, невістка;

нещадний, негативний; невдовзі, невтямки, несамовито; нехтувати,

непокоїтися, непритомніти; ненавидячи, нездужаючи, не пише, не слухає, не доїдати страву, не дочути до кінця, не гаразд, не

досить, не дуже (але недуже дитя – хворе), не зовсім, не варто, не можна,

не треба, не цілком, не випадково, не дивно, не інакше, не раз, не сьогодні, не

слід, не вісім, не двоє, не перший, не ваш, не твій, не тоді, не то... не то, не

при... , не на... , не за... , не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не

під силу, не від того, не з руки.

Ні:

нісенітниця, нівечити, ніяковий, нібито, ніхто, ніщо, нічий, ніякий, ні на йоту, ні при чому; ні світ ні

зоря; ні сяк ні так; ні пуху ні пера, ні до чого; ні з кого.

1."Оленко, ти не знаєш, де мій зошит?" - спитала я сьогодні однокласницю.
2."Я вже зробила всі завдання" - сказала Марійка
3."Ігорю, ти зрозумів нову тему?"- запитав Микола
4.Брат сказав : "Я йду у гості, а ти роби уроки"
5."Ви повинні старанно вчитися, - сказала вчителька, - тоді ви отримаєте гарну освіту"
6. "Тиша в класі!"- вигукнув учитель
7. "Ліно, ти не знаеш коли будуть канікули?" - запитала Надя
8. "Наталко, йди виконувати домашне завдання" сказала мама
9. "Добрий день, Алла Іванівна !" - сказав Віталік,  увійшовши  до  класу

Цікавий твір, може використаєш:) Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі. Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув: —А моя хата скраю! Діти засміялися. —А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? — запитала Настя не то жартома, не то всерйоз. Вчителька запитала: —А ви знаєте, що таке хата? —Це селянський дім в українськім селі, — відповів Василь. —Але ж ми мешкаємо у місті, — сказав хтось. —А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». — Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. — Нехай він пояснить, що хотів сказати. Мишко почервонів, але мовчав. —Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.