Пояснити зміст прислів`я " буде й на кропиву мороз".

Тей хто робить лихо йому ж буде лихо

Щоб розчинити камені в нирках, сечоводах, жовчному міхурі, можна використовувати такі засоби:
— 20 г лимонної кислоти (вичавлений лимон), 20 мл (1 ст. л.) маслинової олії, 20 мл горілки. Змішати й пити після кожного прийому їжі протягом 1—3 місяців. Після цього пройти УЗД-обстеження. За потреби лікування продовжити;
— 1 ст. л. яблучного оцту, 1 ст. л. меду на 150—200 мл перевареної води. Усе ретельно перемішати. Пити перед їдою в разі нормальної кислотності та після їди — в разі підвищеної;
— у щоденному раціоні повинні бути яблука. Відразу після їхнього дозрівання (1—2 місяці) потрібно щодня з’їдати по 1 кг цього фрукту будь-якого сорту, пізніше обирайте ті сорти, які довго зберігають вітаміни (наприклад, симиренка та інші), з’їдаючи по 1—3 на день. Дотримання цього правила до очистити жовчні й сечові шляхи, нирки та печінку від каменів.
Для нормального травлення потрібно:
—постійно вживати в перших і других стравах натуральний (6%) яблучний або виноградний оцет, хрін та гірчицю, а під час приготування будь-яких страв додавати чорний запашний перець (мелений або у вигляді горошку), лавровий лист. Наприклад, під час приготування вареної картоплі в каструлю треба покласти по 2—3 горошини чорного й запашного перцю, 1 великий лавровий лист, 1 велику цибулину, 2 зубчики часнику;
— крупи прожарювати перед уживанням на сковороді близько 6 хвилин для знищення різних мікроорганізмів, цвілі та вірусів, що оселилися в них під час зберігання. Не всі мікроорганізми гинуть у киплячій воді, а на сковороді температура вища, крім того, дію підсилює кисень повітря;
— хліб обов’язково пропускати через тостер (термообробка для усунення мікроорганізмів), а сир перед уживанням обробляти над парою;
— щодня з’їдати 2—3 зубчики часнику та 1 цибулину в будь-якому вигляді;
— у щоденному раціоні мати такі ягоди, як журавлина, брусниця та чорниця — свіжі або перетерті з цукром. Вони допомагають не тільки нормалізувати травлення, але й підтримувати імунітет.

У разі отруєння:
— швидку до надасть суха гірчиця: 1 ч. л. заварити в окропі, охолодити й випити. Можна вживати цей засіб з молоком або кефіром, але попередньо гірчицю потрібно заварити в киплячій воді (1 ч. л. гірчиці на 0,5—0,3 склянки води), а після цього розвести молоком або кефіром;
— перевіреним засобом є йод із крохмалем — 20 крапель на склянку завареного крохмалю. Можна також йод розводити фруктовим або молочним киселем.
Для очищення крові від різних паразитів:
— 1 ч. л. 5% спиртового розчину йоду та 1 ст. л. крохмалю розмішати в 50 мл холодної води, залити окропом (200 мл) і перемішати. Пити по 3—5 чайних ложок зі 100—150 мл молока або киселю через 30 хв після їди один раз на день за схемою: 5 днів — перерва 5 днів, потім знову 5 днів і т.д.

За перших ознак застудного або вірусного захворювання:
— необхідно пити на ніч 100—150 мл молока з гірчицею (1/5 чайної ложки, завареної у 20 мл окропу). Цей же рецепт допомагає в разі гострих і хронічних захворювань дихальних шляхів, а також запальних процесів внутрішніх органів. Застосовувати до поліпшення стану, після цього припинити вживання гірчичної суміші.

Про це подумалося прохолодного лютневого зоряного вечора, під променями місячного світла. Дивовижна краса, яка оточує нас, змусила задуматися над давно відомою істиною "краса врятує світ". Але чи це дійсно так? Чи може все це справді завчена суспільством фраза, яка ніяк не втрачає свого значення? А особливо, в наш складний час, змушує сподіватися саме на неї...

Все це відтворило в моїй пам’яті один епізод, який запам’ятавсяназавжди. Перебуваючи на виставці молодих запорізьких фотографів, мені спала на думку ідея поспілкуватися з одним із учасників. Атмосфера була відповідною: повітря і навіть стіни виставки були насичені творчістю, все наштовхувало на згадку відомої істини про красу. Я мимоволі розпочаларозмову з митцем і якось спонтанно зачепили тему краси, тему людських цінностей та ідеалів. І ось, узавершення розмови я задалаключове і, як мені здавалося, логічне запитання: "Чи зможе краса врятувати світ?" Усупереч моїм очікуванням, фотохудожник заговорив не про істинну красу, якій належить стати рятівною силою, а, навпаки, висловлював думки, які зводилися до того, що "фразі вже 200 років", а краса поки що не рятує, і навряд коли - небудь врятує». В підтвердження тези він став наводити багато фактів і подій. У душі виникло величезне розчарування- фотохудожник, творець прекрасного,і він не вірить украсу! У будь-якому разі в порятунок красою...

Всі ми співіснуємо поруч, впливаємо один на одного, ділимося досвідом, спілкуємося. Поринаємо з головою в улюблену справу чи без особливого ентузіазму робимо незовсім любимуроботу, а потім повертаємося в наш спільний світ, в якому дійсно багато краси. Анасправді:вона рятуєнас?..

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалося, що духовні цінності втратили будь-якийсмисл, він написав:«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона-краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у дизгармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині.Нам відомо, що Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити.

На мою думку, найвідоміший афоризм «Краса врятує світ» - дещо неточний, бокраса не врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його рятувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші поверталилюдей до життя.

Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?

Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Чоловіки купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Жінкироблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам. Віскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, у пісні та музиці. Краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм ра