Треба написати твір на тему "цінуйте кожну мить життя" і треба використати і підкреслити вставні слова, звертання, прикладку. треба твір на 200-300 слів будьласка.

Цінуйте кожну мить життя

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке. Життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром – залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості. Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів. Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці – перед смертю – варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку – одразу після народження. Життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства. По-перше, тому, що, допомагаючи стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. І всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі. По-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. У дитини все ще попереду.

Як гарно сидіти під теплою ковдрою, коли на вулиці завиває вітер, зриваючи листочки з дерев...
Подумки питаєшся : «Чи ти не замерзла, березко? А вона наче відповідає: « Ні, друже, недарма росту за велетнем -дубом». І так хочеться балакати з деревами далі, адже іноді це цікавіше, ніж балакати з людьми! Та ось білочка шарудить у листі під вікном: « Білочка, чи ти горішки на зиму збираєш?» А вона відповідає : « Так, адже зима вже дуже скоро, вже холоди настають»
Ось і сидиш так на підвіконні, вслухаючись у шалені завивання вітру, і дивлячись на танок осіннього листя...

Розмова між двома друзями , що зустрілися після довгої розлуки:
– Привіт, Дімо, я тебе так давно не бачив ! Розповідай, що нового в тебе?
– О, Владе! Яка приємна зустріч. За час як ми не бачились, сталося багато нового!
– Тааак... Ти меня заінтригував
– Пам‘ятаеш мого тата Сергія?
– Так, звісно. Дуже працьовитий, проте веселий чоловік
– Так,так. То він рік тому поїхав працювати до Канади, де живуть його батьки, мої бабуся з дідусем!
– Ого! А ти до нього їздив?
–Звісно що так! Декілька разів!
–Оце кльово! В мене теж багато чого сталося, все ж, 2 роки не бачились! Але зараз мушу бігти. Давай зустрінемось завтра у нашому улюбленому парку. Пам‘ятаєш?
– Звісно! Давай. Ось мій номер