Будь ласка, іть написати твір на тему чому ми любимо собак?

Напиши што любишь собак за то што ти сними играешь

1 вариант
Я вважаю, без дружби життя неповноцінне, тому що друзі є невід’ємною частиною нашого життя. Без дружби життя було б сірим і не виразним. Дружба – це безкорисливі відносини між людьми, які тримаються на довірі, щирості, спільних інтересах і захопленнях. Я притримуюсь думки, що у людини може бути багато друзів, але найкращий друг може бути 1, чи максимум – 2.

Я вважаю, що основою дружби є безкорисливість. Адже якщо дружба побудована на взаємовигоді або просто заради користі, то це вже не дружба. Також дуже важливою є довіра. Якщо друзі не будуть довіряти один одному, то вони не зможуть нормально спілкуватись. Дуже важливо, щоб друзі йшли на поступки один одному.

Для мене друзі мають дуже велике значення і я дуже рада, що в моєму житті є друзі. З ними я завжди можу бути відвертою. Разом із друзями я швидше знаходжу розв’язання будь-якої проблеми, з ними легше виконувати усіляку роботу, радісніше проводити вільний час. Вони завжди мене заспокоють і піднімуть настрій, не залишать у складній ситуації. Я теж ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й допомагати їм завжди, коли виникає потреба. З деякими друзями, які переїхали, і тепер далеко від мене, я і досі спілкуюсь.

Тож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів – що дерево без коріння.
2 вариант
Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших – тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію.

Дружба – це взаєморозуміння і взаємоповага. В житті людини дружба має велике значення. Справжні друзі бояться образити одне одного.

Для мене друзі мають дуже велике значення. Це найдорожчі люди після батьків. З ними я завжди можу бути відвертим. Разом із друзями я швидко знаходжу розв’язання будь-якої проблеми, з ними легше виконувати усіляку роботу, радісніше проводити вільний час. Я ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й допомагати їм завжди, коли виникає потреба.

Тож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів – дерево без коріння.

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!