відреагуйте речення. 1.виходячи з вагона, у моєї валізи відірвалася ручка.2.не дивлячись на сильний дощ і рвучкий вітер, ми пішли в похід.3.“ніхто з інтелігенції безсумнівно ніколи з призирством не говорив про людей фізичної праці”, -писав василь сухомлинський.4.в творі піднімаються проблеми, важливі для сьогодення.5.лекцію з культури мовлення прочитав професор людмила омельчук.6.на порядку денному нашого зібрання ще одне малесеньке питання-розгляд характеристики учнів, які будуть вступати у воєнне училище.7.дружня порада-це самі кращі слова, які можна почути в скрутну хвилину.8.зустріч було призначено на пів другої, але я прийшов раніше, боявшись спізнитись.9.немає успіхів тільки той, хто не бачить перед себе чіткої мети.10.повернувшись додому, було вже пізно

Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те, що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань, відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож, перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?

М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно відпочиваю.

Журналіст: Яку кухню любите?

М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники з вишнями.

Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи жінка?

М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).

Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю. А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?

М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль, я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь зробити якусь приємну романтичну несподіванку.

Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на виховання сина?

М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».

Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?

М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне. Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.

Журналіст: Яка література Вам подобається?

М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські літературні твори та поезії.

Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?

М. П.: Українською, російською, польською, інколи англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще, але користуюсь нею дуже рідко.

Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?

М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від дороги.

Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?

М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.

Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче майбутнє?

М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо я завжди на виду.

Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам і до побачення.

М. П.: І Вам до побачення!

Для чего же человеку нужна жизнь?Жизнь - это множество насыщенных моментов, эмоций, переживаний. Каков бы был наш мир, не будь в нем жизни? Каждое живое существо, маленькая частичка нашей жизни - это очень важно! Все это составляет ту среду, которая окружает нас постоянно. Если бы не существовало жизни, не было бы и того, что привычно встречается нам каждый день. Не было бы тех чудесных секунд, интересных историй. Жизнь прекрасна и удивительна. Что было бы вообще без нее с планетой Землей? Так будем же радоваться жизни, уважать себя и окружающих, переживать, узнавать что-то новое, любить, дружить, действовать во благо всему миру