Спільнокореневі слова до сріблястий, сльоза, спокій

Срібло сріблясте срібляний засріблити
сльозовий сльозитися засльозитися
спокійний спокійство заспокоюватися

1. Проїжджаючи повз станцію,  батько звернув увагу на постать, чимось наче йому знайому. 2. Читаючи роман, я хотів, щоб закохані все ж зосталися разом. 3. Прочитавши його сумну сповідь, я не  вірив, що не могло статися інакше. 4. Коли він повернувся зі школи, його радісно зустрів собака. 5. Неподалік стояв батько, дивлячись на темну хмару, що насувалася на село. 6. Коли я вийшов з лекцій, надворі стало вже поночі. 7. Навчавшись в університеті, він залишався для мене кращим другом. 8. Коли я повернувся додому, у мене знову з'явився добрий настрій. 9. Якщо ти будеш повторювати за вчителем, тобі запам'ятається добра вимова. 10. Читаючи твір, я відчуваю гордість за свій народ.

Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».
• «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».
• «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».
• Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
• «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці».