Запишіть окремо означено-особові, неозначено-особові й узагальнено-особові речення. назвіть вираження в них головного члена. 1.розвалену хату не білять на свято. 2.краденого верблюда крадькома ходити не змусиш. 3.сонце пилюкою не закидаєш. (з кн. «українські народні прислів'я і приказки» 4.доберемось до озера, обійдемо його й за річкою повернемо на північ (в. 5.приносили в приплющених очах своє блакитно-зеленаве небо (о. ольжич). 6.увечері стомлені, але приємно збуджені, повертаємось додому. (с. борт). 7.уночі його вели на розстріл (є. 8.по цій вечері обдаровували дітей дрібними грішми, яблуками, горіхами, насінням та цукерками (с. 9.прощаючись, поклянемося честю ніколи і ні в чому не зраджувати своїй землі, як добрі люди не зраджують свою матір (ф. 10.господа зневажають - людей запрягають в тяжкі ярма (т.

1 неозн-особове 3 ос множ теп час
2 узаг-особ 2 ос одн
3 узаг-особ 2 ос одн
4 озн-особ 1 ос множ майб час
5 неозн-особ 3 ос множ теп час
6 озн-особ 1 ос множ теп час
7 неозн-особ множ мин час
8 неозн-особ множ мин час
9 озн-особ 1 ос множ майб час
10 неозн-особ 3 ос множ теп час

Дідусеві казки
Коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. Ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. У мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся. 

У нас вдома завжди було багато книжок з казками. Там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - англійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. Коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. З цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. А ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей.

Навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. Можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.

Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він  штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура.
На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана
правобережного українського».
Слова ці злякали Найду.  Хто зробив на проскурі цей страшний напис?
 Найда, відчувши голод, відкусив  шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу.
Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда  почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний  запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.