Подані числівники провідміняйте як кількісні і порядкові 2882 ; 59 .

Дві тисячі вісімсот вісімдесят два
Дві тисячі вісімсот вісімдесяти двох
Дві тисячі вісімсот вісімдесяти двум
Дві тисячі вісімсот вісімдесят два
Дві тисячі вісімсот вісімдесяти двох
На двох тисячах вісімсот вісімдесяти двох


Дві тисячі вісімсот вісімдесят другий
Дві тисячі вісімсот вісімдесят другого
Дві тисячі вісімсот вісімдесят другому
Дві тисячі вісімсот вісімдесят другого
Дві тисячі вісімсот вісімдесят другим
На дві тисячі вісімсот вісімдесят другому

-Петя, нам у школі дали завдання розпитати своїх друзів про те, що можна все купити за грощі чи ні?
-Ти мені задала дуже гарне запитання, але у кожного своя думка
-А яка у тебе?
-Галюся, я вважаю, що не все у цьому світі можна купити за гроші.
-Чього ти так вважаєш?
-Я так вважаю, тому що я впевнений що грощі не вилікують людину від смертельної хвороби, не повернуть загиблу людину до життя, за грощі не можна купити любов та довіру.
-Але грощі можуть вирішити усі проблеми
-Галю, грощі - добре, але сьогодні вони в тебе є, а завтра нема. Є люди які вважають, що грощі зроблять їх щасливими, але коли вони в них з'являються вони перестають бути щасливими,в них з'являються нові проблеми.
-Петю, ти змусив мене задуматись над цим питанням. Я гадаю, що ти прав.

Жила-была коза с козлятами. Уходила коза в лес есть траву шелковую, пить воду студеную. Как только уйдет - козлятки запрут избушку и сами никуда не выходят. Воротится коза, постучится в дверь и запоет:

- Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мать пришла - молока принесла;
Бежит молоко по вымечку,
Из вымечка по копытечку,
Из копытечка во сыру землю!

Козлятки отопрут дверь и впустят мать. Она их покормит, напоит и опять уйдет в лес, а козлята запрутся крепко-накрепко.

Однажды волк подслушал, как поет коза. Вот раз коза ушла, волк побежал к избушке и закричал толстым голосом:

- Вы, детушки!
Вы, козлятушки!
Отопритеся,
Отворитеся,
Ваша мать пришла,
Молока принесла.
Полны копытцы водицы!

Козлята ему отвечают:
- Слышим, слышим - да не матушкин это голосок! Наша матушка поет тоненьким голосом и не так причитает.

Волку делать нечего. Пошел он в кузницу и велел себе горло перековать, чтоб петь тоненьким голосом. Кузнец ему горло перековал. Волк опять побежал к избушке и спрятался за куст.

Вот приходит коза и стучится:

- Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мать пришла - молока принесла;
Бежит молоко по вымечку,
Из вымечка по копытечку,
Из копытечка во сыру землю!

Козлята впустили мать и давай рассказывать, как приходил волк, хотел их съесть.

Коза накормила, напоила козлят и строго-настрого наказала:

- Кто придет к избушечке, станет проситься толстым голосом да не переберет всего, что я вам причитываю, - дверь не отворяйте, никого не впускайте.

Только ушла коза, волк опять шасть к избушке, постучался и начал причитывать тонюсеньким голосом:

- Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мать пришла - молока принесла;
Бежит молоко по вымечку,
Из вымечка по копытечку,
Из копытечка во сыру землю!

Козлята отворили дверь, волк кинулся в избу и всех козлят съел. Только один козленочек схоронился в печке.

Приходит коза, сколько ни звала, ни причитывала - никто ей не отвечает. Видит - дверь отворена, вбежала в избушку - там нет никого. Заглянула в печь и нашла одного козленочка.

Как узнала коза о своей беде, как села она на лавку - начала горевать, горько плакать:

- Ох вы, детушки мои, козлятушки!
На что отпиралися-отворялися,
Злому волку доставалися?

Услыхал это волк, входит в избушку и говорит козе:

- Что ты на меня грешишь, кума? Не я твоих козлят съел. Полно горевать, пойдем лучше в лес, погуляем.

Пошли они в лес, а в лесу была яма, а в яме костер горел. Коза и говорит волку:
- Давай, волк, попробуем, кто перепрыгнет через яму?
Стали они прыгать. Коза перепрыгнула, а волк прыгнул, да и ввалился в горячую яму.

Брюхо у него от огня лопнуло, козлята оттуда выскочили, все живые, да - прыг к матери! И стали они жить-поживать по-прежнему.