Складіть твір (6-8 речень) на одну з поданих тем. теми: "як діть вилікували лелеченя", "яке воно було, те лисеня"

Був сонячний и теплий день ми з друзями пiшли до рiчки ловити рибу.пiдiйшовши до комишiв ми остепенiли вiд шороху i курликаня лелеченя яке не могло викарапкатися на загущявин .мiй товариш мишко крикнув : "хлопцi швидше давайте гачок, пiдштовхнемо птаха до берега ! "ми похватилися i замить маленькие лелеченя було у нас .я запропонував забрати його до себе додому .пташеня поклювало зерничка i зiгрiлося в теплому гнiздi заснуло .через три днi я вiднiс його, до рiчки де лелеченя зустрiло свою зграю

          скласти діалог на тему «земля не вибачає байдужості» пропоную так:

-                  привіт, іванко! як справи? як відпочили вчора на природі?

-                  привіт, артеме! справи добре, проте я вкрай була обурена поведінкою людей на природі.

-                  а що сталось?

-                  на жаль, більшість не доносить сміття до смітника. і вся заповідна зона вкрита купою пляшок, серветок, пакетів.

-                  це велика проблема людства! через таких несвідомих осіб страждає вся земля.

-                  так, через таких людей ми маємо чимало екологічних проблем.

-                  з екологією у нас серйозні проблеми, і справді. а що вже казати про заводи, на яких немає очисних споруд…

-                  землі дуже важко з цим впоратись. я вважаю, що через таке ставлення до природи, людство і потерпає від великої кількості катаклізмів.

-                  земля не вибачає байдужості, тому кожному з нас треба ставитись до природи з повагою!

 

Ми з класом вирішили, піти і поглянути на те озеро. там було дуже красиво, але і холодно. невдовзі я з ольою відійшли дальше від колективу. цю місцину я знала ще з дитинства, бо з батьками часто проводила тут час. ми йшли на прогулянки, годували лелек, але на жаль тепер їх не було. я дуже розчарувалась не побачивши жодного чорнопузого птаха, але розуміла що мороз помішав їм тут оселитись. ми з ольою гуляли навколо озера, тут ми побачили самотнього лелеку. підійшовши ближче, ми зрозуміли що в нього було поранене крило і він дуже змерз. я залишилась з бідолашним птахом, а оля побігла по  тетяну іванівну  та клас. коли всі прийшли ми обережно взяли птаха на руки і відвели його до школи. там тетяна іванівна обмотала йому крило і ми його відігріли. і сказали що хтось повинен приютити птаха, доки все не заживе. ніхто не хотів брати птаха, але я викрикнула що візьму його, буду  піклуватись про нього, годувати і приділяти увагу. тетяна іванівна була не проти. прийшовши додому, я розповіла все батькам і вони також були не проти залишити птаха, бо любили тварин. за пару місяців у грицька, так я його назвала, крило зажило, і потепліло, йому було час відправлятись до зграї. я дуже полакала коли ми прощались, але кожної весни грицько прилітав до мене і я раділа кожного дня новій зустрічі з ним