Составить маленький рассказ на украинском языке, про щенка и зеркало. вставить в рассказ предложенные предложения. 1) о, ти дуже схожий на мене! давай познайомимось? 2) -де ж ти? - здывувався песик.

на полотні зображено один з перших днів зими. вона тільки почалася, дощі припинилися і поступилися місцем снігу. двоє дітей вийшли на вулицю, і на їхніх обличчях помітна радість і захват від того, що, нарешті, пішов сніг і накрив все навколо своїм білим покривалом. вони стоять на ґанку і з захопленням дивляться на перший сніг. тепер їх чекають зимові веселощі: катання на санках, лижах і ковзанах, ліплення сніжок та сніговика.

дівчинка так поспішала помилуватися на снігопад, що вискочила в тонкому платтячку, накинувши поверх нього лише шаль. її молодший брат одягнувся тепліше — він стоїть в пальто і зимовій шапці. обличчя дівчинки звернуто вгору, вона посміхається, насолоджуючись змінами у природі. а хлопчик дивиться на те, як сніг вкриває все довкола, зосереджено розмірковуючи над тим, яку з зимових забав обере в першу чергу.

але ці двоє не єдині, хто вийшов привітати перший сніг. сусідський хлопчик теж вибіг на вулицю порадіти снігопаду.

сильного морозу поки немає. це видно по тому, що в невеликій калюжі сніг тане, створюючи на білосніжному килимі чорну пляму.

перехід осені в зиму зображений через використання світлого фону і теплих тонів. старі будинки й брудні вулиці швидко стають білими та ошатними. дивлячись на цю картину, відразу згадуєш ту радість і підйом, які відчуваєш, коли перший сніг йде за твоїм вікном. сюжет її зрозумілий кожному, адже така проста радість, як перший сніг, доступна кожній людині.

митець ніби проводить паралель між дитячою простотою і чистим білим снігом, адже вони ще не розучилися радіти таким речам, як сніжинки, що повільно з неба.

оїй родині багато традицій і деякі з них навіть мені дивними. я вважаю, що у кожної сім’ї повинні бути свої традиції, так як саме вони об’єднують рідних людей. традиції дозволяють нам почути голос предків, відчути їх поруч з нами. наприклад, в моїй родині щороку на великдень бабуся будить всіх рано вранці і відрізає всім по пасочці і дає по яєчку, після чого ми можемо потім назад лягти спати і додивитися свій сон. мені так і не відомо, чому в цей день треба так рано вставати, а бабуся каже, що так було в її дитинстві і тепер вона повторює весь цей ритуал за мамою.

ще одна традиція, яка мені більше до душі – це щороку першого вересня зустрічатися з близькими родичами і сидіти в кафе. я розумію, що всі в цей день гуляють, але саме ми запрошуємо родичів. це став саме той день, коли ми хоча б раз на рік можемо зустрітися і поспілкуватися. також у моєї бабусі є стереотип про те, що новий рік необхідно зустрічати в новому одязі, щоб рік був щасливим, тому ми завжди одягаємо на себе нові сукні. ще є одна кумедна традиція, яка по ідеї не повинна була нею стати: як тільки ми всією сім’єю збираємося на риболовлю і їдемо туди, то мама забуває нагадати татові про те, щоб він захопив з собою снасті. у підсумку виходить, що ми виїжджаємо просто відпочити куди – небудь в гарне місце, так і не наловивши риби.

всі ці традиції по-своєму забавні і незрозумілі, але це традиції моєї родини і мені вони подобаються. ти вже знаєш точний день, коли все здійсниться і чекаєш його, тобі стає забавно від того, що твої батьки часом бувають неохайними, хоча самі вчать тебе таким не бути. я дуже люблю свою сім’ю і поважаю її традиції. мені дуже хочеться, в майбутньому, перейняти деякі традиції зі своєї сім’ї і перемістити їх у вже свою нову створену сім’ю.