Текст розповідь яка має бути чемна людина

Чемна людина завжди не відмовить до не чекаючи прохання. До всім без вибору. Допоже піднести сумки, підказати щось.

1. Укажіть правильне твердження.(0,5б)  

Б. Узагальнююче слово може знаходитися перед однорідними членами речення і після них.  

2. Укажіть речення з однорідними членами.(0,5б)

Б. Шептало перестрибнув рів і помчав через гусячу царину в лугову синь.  

3. Укажіть правильний варіант характеристики зв’язку між однорідними членами. (0,5б)  

Синява морська зникла за сипучими барханами, за молочарями та будяками.  

В. змішаний  

4. Укажіть речення, що містить кілька рядів однорідних членів речення. (0,5б)

Б. Жеребець пирхнув, хвицьнув копитами землю і звично, радо понісся скоком по колу.  

5. Укажіть речення з однорідними присудками.(0,5б)

А. Тигристе кошеня випірнуло з щілини в паркані, примружилося, згорнулося пухнастим клубком.  

6. Укажіть речення, в якому однорідні члени поєднуються протиставними сполучниками.(0,5б)  

Б. У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів найяскравіше.  

7. Укажіть речення, у якому перед узагальнювальним словом ставиться тире (розділові знаки пропущено) (1б)  

В. Гомін різноплемінних мов калейдоскоп облич паркий подих тропіків і гул Атлантики - все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.  

8. Укажіть речення з однорідними означеннями (окремі розділові знаки пропущено) (1б)  

В. День був літній,  спекотний.  

9. Укажіть речення з неоднорідними означеннями ( окремі розділові знаки пропущено) (1б)

Б. Коло хат зеленіють густі старі садки.

10. Виконайте синтаксичний розбір запропонованого речення.(1,5б)  

На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки, аж поки, спинившись серед зарослих молочарями та будяками піщаних кучугур, починає там чхати, кашляти, буксувати.  - Речення складне, складнопідрядне, з сполучниковим зв"язком. Головна частина: На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки;  підрядна частина: аж поки, спинившись серед зарослих молочарями та будяками піщаних кучугур, починає там чхати, кашляти, буксувати.  

На (прийм.) скаженій (прикм.,означ.) швидкості (імен., додат.) мотоцикл (імен., підм.)  перескакує (дієсл., прис.) солончаки (імен., додат.) та (спол.) видолинки (імен., додат.), аж поки (спол.), спинившись (дієприсл., обстав.) серед (прийм.) зарослих (прикм., означ.) молочарями (імен., додат.) та (спол.) будяками (імен., додат.) піщаних (рикм., означ.) кучугур (імен., додат.), починає (дієсл., прис.) там (займ.) чхати (дієсл., присуд.), кашляти (дієсл., присуд.) , буксувати (дієсл., присуд.).  

 

11.Розставте, пропущені розділові знаки в запропонованих реченнях. (1,5б)

А джерельця-ключі живуть, виструмовують всюди: чи з тріщини берега, чи з-під кореня,  а то й просто - тільки гребни рукою. Бездонне небо, місяць, повний і рожевий у променях невидимого сонця, озеро, сонне, повите ранковим туманом, пташиний щебет, вологий холодок - все те непомітно перекинуло мене в інший світ, у світ мого дитинства. Одразу ж за вибалками на пагорбі починалося якесь містечко: чепурні, вистелені бруківкою вулиці, білі будиночки в невеличких пожовклих садках.  

12. Напишіть міні-твір на одну із запропонованих тем «Священнодійство обрядів», «Зустріч весни», «Світле свято Великоднє», використовуючи речення із однорідними членами речення, з’єднані різними видами зв’язку та у супроводі узагальнювальних слів.

Закінчилася нарешті довга холодна зима.  Враз на землі запанувала, як хазяйка, весела та вправна весна. Випустила вона з-під снігу квапливі струмки. Весело  задзюркотіли вони по землі, наче заспівали весняних пісень. Сонце, ніби художник, розмалювало все: землю, квіти, дерева яскравими кольорами. Мене поцілував теплий промінь, і моє обличчя прикрасили руді веснянки.

 

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 

Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.

Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.