Тема й основна думка висловлювання українське слово

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.

ответ:ієприкметник відноситься до особливої форми дієслова та виражає ознаку предмета за дією або станом.

Наприклад: зроблений (такий, що його зробили).

Дієприкметник, моє властивість поєднувати ознаки таких частин мови, як дієслово і прикметник, отже поєднує в собі і граматичні особливості цих частин мови та відповідає на питання: «який?», «яка?», «яке?», «які?».

Наприклад: намальований, омріяна, насичене, палаючі, створені.

Слід зазначити, що як і у прикметника, дієприкметник в початковій формі має називний відмінок і стоїть в однині чоловічого роду. І якщо порівнювати прикметники з дієприкметниками, то першим властиво називати постійні ознаки предмета, а от дієприкметникам властиво виражати ознаки, які залежать від розвитку в часі.

Отже, дієприкметник спроможний не тільки вказувати на ознаку, а й виражати дію або стан, пов'язаний з цією ознакою. Тому можна з впевненістю сказати, що дієприкметник являється не окремою частиною мови, а особливою формою дієслова.

Як правило, найчастіше у реченнях дієприкметник може бути присудком або означенням.

Наприклад: Блищала обледеніла ковзанка. На дворі кружляло опавши листя.

Отже дієприкметник пов'язаний з прикметником такими ознаками:

• По-перше, відповідає на такі ж саме питання: який? яка? яке? які?

• По-друге, змінюється за родами, числами, відмінками;

• По-третє, стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний;

• Та має такі самі відмінкові закінчення.

Дієприкметник пов'язаний з дієсловом за такими ознаками, як:

• По-перше, це теперішній чи минулий час. Наприклад: схвильований, незабутній;

• По-друге - це доконаний чи недоконаний вид. Наприклад: мальований, намальований;

• По-третє – це залежність від нього іменника, займенника або прислівника.

Наприклад: знесилений працею, зачарований тобою, прочитаний голосно.

Також, слід запам’ятати, що дієприкметники можуть бути лише в теперішньому або минулому часі, а от майбутнього часу вони не мають. Наприклад: засинаючий (тепер. ч.), заснулий (мин. ч.).

Объяснение: