titov-es3095
?>

Єповна версія тексту, потрібно зробити стислу версію тексту, є 2 сторінки потрібно 1 забрати не головні речення монах іван найда увійшов до своєї келії. зробивши необережний рух, він штовхнув стіл, з якого впало щось важке. найда нахилився й намацав на підлозі велику проскуру. роздивляючись так дивно знайдену проскуру, монах помітив, що внизу на ній щось написано. підійшовши ближче до лампади, що жевріла біля ікони, він прочитав: «о здравії раба божого івана найди, гетьмана правобережного українського». слова ці примусили найду здригнутися всім тілом. це що – глум чи фатальне пророцтво? кому відомо про його козацьке минуле? хто зробив на проскурі цей страшний напис? непомітно для самого себе найда відчувши голод, відкусив добрий кусень проскури. нараз він відчув у роті щось неїстівне… найда витягнув із рота м’якушку і помітив у ній клаптик паперу. тремтячими від хвилювання руками підніс його до лампадки. папірець був списаний дрібними літерами. записка була розірвана. найда хутко зняв із ланцюжка лампадку, поставив її на столі і почав обережно розламувати проскуру. витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. тепер записка набрала такого вигляду: «року божого 1750 я, раб божий, козак запорозький…. закопав скарб. ціле життя моє збирав гроші, щоб прислужитися вітчизні моїй. зібрав червінців два казани, діамантів казан. тому, кому належить визволити наш край з неволі, тому відкриваю таємницю, на того надіюсь. доїдеш до річки саксаганки, поверни коня і поїдь лівим берегом угору проти течії. наступного дня надвечір побачиш високу кручу, а на вершині її великий сірий камінь, подібний до голови вепра. сядь на той камінь, ніби на праве вухо, й побачиш гай, а в гаю розчахнутий дуб. одну його половину розбила блискавка, друга росте. пройди під похилою стороною, відлічи сто кроків уперед, там, під землею на півсписа лежить камінь. стань на тому місці на петра й павла і відлічи на схід сонця сімдесят три кроки» найда склав записку й сховав на грудях. радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. він відчував, як за спиною в нього виростають могутні крила. найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. він простяг руку, але з криком відсахнувся… замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.

Украинская мова

Ответы

ryadovboxing
Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він  штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура.
На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана
правобережного українського».
Слова ці злякали Найду.  Хто зробив на проскурі цей страшний напис?
 Найда, відчувши голод, відкусив  шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу.
Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда  почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний  запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.
KIRILLSHURYGIN98
Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. Люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. У багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. Природа — це наше життя. Не буде природи — не буде нас. Винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. Я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. І ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу Землю, і в ній будуть винні саме люди. Можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.
sales5947

ответ:Есть много у меня друзей,

Но лишь один из них дружней!

Не бросит никогда в беде,

Грустить не позволяет мне.

Шалить он любит и резвиться,

На переменах суетится,

Он мне за косу иногда

Подёргать норовит слегка.

Глаза лукаво улыбнутся,

Ребята громко рассмеются…

Он знает – я не обижаюсь,

Простить всегда его стараюсь.

Мы дружим с ним не год, не два.

Не разольёт нас с ним вода.

И в дождь, и в град, и в ветер

Не заскучаем вместе!

Мы книгу можем обсудить,

Задачи сложные решить,

Пельмени можем налепить

И рыбу в речке половить.

Мне повезло: такого друга

Не заменила бы подруга.

Есть много у меня друзей,

Но лишь один из них дружней!

Источник: https://poemata.ru/poets/chekashova-olga/moy-drug/

Объяснение:

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Єповна версія тексту, потрібно зробити стислу версію тексту, є 2 сторінки потрібно 1 забрати не головні речення монах іван найда увійшов до своєї келії. зробивши необережний рух, він штовхнув стіл, з якого впало щось важке. найда нахилився й намацав на підлозі велику проскуру. роздивляючись так дивно знайдену проскуру, монах помітив, що внизу на ній щось написано. підійшовши ближче до лампади, що жевріла біля ікони, він прочитав: «о здравії раба божого івана найди, гетьмана правобережного українського». слова ці примусили найду здригнутися всім тілом. це що – глум чи фатальне пророцтво? кому відомо про його козацьке минуле? хто зробив на проскурі цей страшний напис? непомітно для самого себе найда відчувши голод, відкусив добрий кусень проскури. нараз він відчув у роті щось неїстівне… найда витягнув із рота м’якушку і помітив у ній клаптик паперу. тремтячими від хвилювання руками підніс його до лампадки. папірець був списаний дрібними літерами. записка була розірвана. найда хутко зняв із ланцюжка лампадку, поставив її на столі і почав обережно розламувати проскуру. витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. тепер записка набрала такого вигляду: «року божого 1750 я, раб божий, козак запорозький…. закопав скарб. ціле життя моє збирав гроші, щоб прислужитися вітчизні моїй. зібрав червінців два казани, діамантів казан. тому, кому належить визволити наш край з неволі, тому відкриваю таємницю, на того надіюсь. доїдеш до річки саксаганки, поверни коня і поїдь лівим берегом угору проти течії. наступного дня надвечір побачиш високу кручу, а на вершині її великий сірий камінь, подібний до голови вепра. сядь на той камінь, ніби на праве вухо, й побачиш гай, а в гаю розчахнутий дуб. одну його половину розбила блискавка, друга росте. пройди під похилою стороною, відлічи сто кроків уперед, там, під землею на півсписа лежить камінь. стань на тому місці на петра й павла і відлічи на схід сонця сімдесят три кроки» найда склав записку й сховав на грудях. радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. він відчував, як за спиною в нього виростають могутні крила. найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. він простяг руку, але з криком відсахнувся… замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

titovass9
Lidburg
Aleksandrovich_Mitoyan1138
Viktoromto
VolkovaMaslova
korneevaa
mouse-0211fsb3509
ipeshindina236
damir
Nadegdasb
a580028r
Инна_Nina1182
ovdei71
balabinatanya7174
kurlasku