Що є предметом вивчення орфографії?

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.

 

 

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.