Зподаними словами утворити словосполучення. сестричка, до дідуся, завітати, вмоститися, старший, зручно, двір, спати, спересердя, солодко, сказати ваш, варто пам'ятати.

Чистота — запорука здоров’я. Вірно, чи ні, що це вислів належить Гіппократу, не знаю. Швидше, це прислів’я. Але воно настільки увійшло з дитинства в наше життя, що іншого стану ми собі не повинні представляти. З чого починається прагнення до чистоти?

Напевно, з особистої гігієни, і, перш за все, з чистих рук. У всіх випадках життя, руки повинні бути чистими, коли ви що-небудь їсте. Ми кожну хвилину виконуємо якусь роботу, прибираємо пил, працюємо на комп’ютері, доглядаємо за рослинами, за домашніми тваринами і так далі. Готуємо їжу з овочів і фруктів, і в кожному конкретному випадку стикаємося з мільйонами мікробів та іншими джерелами забруднень, які є не тільки джерелами забруднень, але і можуть служити джерелами дуже небезпечних захворювань. Наприклад, шлунково-кишкових захворювань, від яких можна довго і не завжди успішно лікуватися. Тому, щоб цього не сталося, будьте охайними, мийте руки перед їжею, та після неї, і коли приходите з вулиці, з магазинів, з громадського транспорту. Тим самим ви убезпечите себе від всіляких захворювань, навіть від таких банальних як грип, ГРЗ., А також від більш серйозних. Так мене вчили з дитинства. Мити краще з милом, трохи теплою водою, акуратно намилюючи і ретельно змиваючи рясно водою. Якщо ви миєте в громадському місці (наприклад, в кафе), то руки сушіть електросушілкою. Бажано мати окремий рушник для рук і для особи.

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.