Звуко-буквений аналіз слова снігової

сніговий8б.,8зв..3скл.

пишаються9б..9зв.4скл

[с н' i г о в о й' i ]

Моя подруга попросила мене  піти з нею на концерт  у  7 ранку та я  и погодилась . Я встала у 7 ранку  вмилася  , вділася , причесалась й пішла . Ми зустрілись коло школи  та поїхали на концерт. На концерті сцена була дуже гарною та блискучою , на цю сцена прийшла дівчинка дуже мала років 5 . Вона дуже гарно співала .  У  кінці вона  мовила : у кожному серці   є своя співуча пір" їнка .  Коли я була дома та робила домашне завдання я заміркувалася над цими словами . Я кожен день ходила на уроки вокалу  та можу гарно співати . Тепер і в мене є своя співуча пір"їнка.

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.