- Привіт, Марічко. Чого ти така засмучена?
- Привіт, Оленко. Сьогодні на уроці української ми з вчителькою обговорювали мовне питання. І я справді, мабуть, вперше, осягнула всю суть цієї проблеми.
- Так, Марічко. Я згодна, це дуже сумно, коли більшість українців не усвідомлюють сили та величі власної мови.
- Не кожна з держав може похвалитись наявністю власної мови. А ми її маємо! Тож чого люди так ставляться до цього багатства?
- Мабуть, через те, що не задумуються про це. Мова - це цілюще народне джерело, з якого ми можемо почерпнути мудрість та знання. Якби влада посприяла розвиткові мови, тоді, можливо, українці б це усвідомили.
- Ти права. Дякую тобі за цікаву розмову. Вибач, але мені вже час бігти на заняття з англійської.
- Бувай!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Фонетична транскрипція вірша: ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? — кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі, кохана ви чули ж бо: так липа шелестить. ви знаєте, як сплять старі гаї? — вони все бачать крізь тумани. ось місяць, зорі, солов'ї "я твій", — десь чують дідугани. а солов'ї та ви вже знаєте, як сплять гаї!
«Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу», — сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича — цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. У збірці поета «Велика гармонія» панує послідовна релігійність, яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспіви біблійних псалмів. Наступна збірка «Три перстені» — ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі. Тут легко знайти «приземлені» біблійні реалії (варто згадати слова «Народився Бог на санях» із поезії «Різдво») й священну символіку, перенесену на земні події. Твори цієї збірки пронизані глибоким світосприйняттям:
Отак під небом неосяжним і безмежним
Ростуть і родяться звірята, люди і рослини.
Росте Антонич, і росте трава,
І зеленіють кучеряві вільхи.
Ми зустрічаємо романтичне трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе від довкілля чи вивищується над ним, а навпаки — може, скажімо, усвідомлювати себе деревом: Стіл обростає кучерявим листям, І разом з кріслом я вже куш. З черемх читаю — з книг столистих — Рослинну мудрість вічних пущ. Наступна збірка поета- «Книга Лева» відкриває для нас світ Біблії. її основна ідея — зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Бо «Книга Лева» — це назва Євангелія апостола Марка. Головним мотивом збірки «Зелена Євангелія» — є містичне світосприйняття, де слово функціонує як магічкі заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує світову історію і природу, які виступають тут цілком релігійними процесами. Але в останній збірці «Ротації» панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису — кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних форм.
Можливо, Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй творчості. Але головний елемент його релігійних пошуків- це роздуми про місце людини в світобудові, її прагнення зрозуміти природу взаємостосунків людства з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття.