у народі є прислівя: справжніх друзів пізнаємо у біді.і це справді так!як багато осіб вже переконалися у цьому.багато із нас думає,що ми маємо безліч друзів,але чи вони найкращі друзі??коли нам добре живеться то і друзі до нас горнуться,але тільки но з нами станеться якась біда то і наші ,,друзі,, десь зникають.В добрий час і друзі є,знайдеш їх багато,хоч одного у лихий спробуй відшукати.тож,спробуймо перше переконатись і відшукати того насправді справжнього друга,який ніколи не залишить нас у тяжкий час у нашому житті:)
Зима. Небо було сіре. Не світило сонце, не цвірінчали птахи. Вже темніло, а небо ставало все темніше й темніше. Незабаром я почув дуже великий дощ. Виглянув у вікно, а там: жодної пташки немає, все сіре, а небо чорне.
Зранку, коли я прокинувся, ніби нічого й не було. Кує зозуля, літають пташки, світить сонячне сяйво. Та я звернув увагу на небо. Воно було блакитне, наче намальоване. Я не повірив, адже ще вчора воно було сіро-чорне, а сьогодні вмить стало ніби прозоре.
Ось наскільки цікава природа подумав я. Тепер я кожного ранку гаю за небом та природою навкруги!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Запиши коротке міркування про необхідність збереження живої природи