Твір-опис про ТернопільБудь ласка відпишіть, це

Напевно, кожен помітив, як з роками ми змінюємося. Мова йде зовсім не про фізіологічні зміни, які з віком чекають всіх, не про старіння або про сивині, яка пробивається крізь коли-то шикарні локони, мова йде про зміну юнацького максималізму на дорослу життєву позиціюЗ дорослішанням все в нашому житті змінюється. Ми вже по-іншому оцінюємо себе і оточуючих, ми вже не можемо бути такими щирими, як раніше. Ми для себе дізнаємося, що можна поєднувати непоєднуване: брехати, що б допомагати; заподіювати біль, тому що любиш; любиш, щоб використовувати людини у власних корисливих цілях. З роками ми не стаємо краще або гірше, ми просто приймаємо для себе «закони дорослого існування»..

Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.