Знайдіть звертання та виділіть їх комами. якщо в звертаннях є однорідні або відокремлені члени, то теж поставте де треба коми. дзвени моя пісне крилата в вітрах світової весни (в.сосюра.) о мій народе прометея ти маєш душу молоду (в.сосюра) тобі країно моя і перший мій подих, і подих останній тобі(в.сосюра) якою ж ви силою володієте сині небесні потоки ви білі хмари ти пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? (гр.тютюнник) лети о ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий. (в.сосюра.) прощайте росяні долини і села сповнені краси. (о.підсуха)

Дзвени, моя пісне крилата, в вітрах світової весни (В.Сосюра.) О, мій народе Прометея, ти маєш душу молоду (В.Сосюра) Тобі, країно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі(В.Сосюра) Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви,, білі хмари, ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? (Гр.Тютюнник) Лети о, ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий. (В.Сосюра.) Прощайте, росяні долини, І села сповнені краси. (О.Підсуха)

Осінь.
Надійшла холодна осінь. Повітря стало прохолодним. Люди одягнули теплі куртки і шапки. Трава, яка ще недавно тішила око зеленими барвами, потемніла, пожовкла. Дерева спершу змінили вбрання на золотисті шати, а потім листя почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. Лише ялинка залишилася зеленою, як і влітку. Небо вкрилося сірими важкими хмарами, які заховали сонце і  поливають землю холодним дощем. Пташки засумували, рідше чується їх спів. Маленький горобчик попросив вітерця :"Ти високо літаєш, поклич Сонечко, нехай ще трішки погріє землю!" Почув вітер, пошкодував маленького горобчика. Подув він сильно на небо, хмарки розповзлися і виглянуло тепле сонечко. Пригріло сонце, зраділо все живе, ожило, заспівало, защебетало.

Хліб…

Він щодня приходить до нас — рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб.

Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.

Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.

Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.

Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.

Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:

Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте,—

Не забудьте уклонитись

Хліборобові за це!