Твір мініатюра "як я ставлюсь до інших"

Усі ми різні, але потрібно відноситься до всіх людей однаково. Я з усіма людьми доброзичливий, вічливий і ставлюся до всіх з повагою. Незважаючи на статус, матеріальний стан, я всіх однаково поважаю. Я ставлюся до людей так, як хочу щоб ставилися до мене, бо кожному приємніша увага й повага до твоєї точки зору, а не неповага. Ставтеся до людей так, як хочете щоб відносилися до вас.

ответ: 1. В); 2.б); 3. В); 4. Б); 5.б).

6. Укажіть речення з відокремленим

г) Арсен узяв скрипку й мовчки, не прощаючись, вийшов.

7. Укажіть речення в якому правильно вжито розділові знаки. Запишіть інші речення, виправивши помилки.

б) 3 лави, стопучи, підвівся Бараболя.

a) Трiпочучи крильцями, підібравши лапки, жайворонки намагалися втриматись на одному місці.

в) I рaптом, одухотворений інеєм, ліс озивається гортанними звуками.

г) Соняхи, щирі огнепоклонники сходу, кивають златоглаво.

8. Зробіть співвідношення між реченнями та їх характеристикою.

А. Речення з відокремленим означенням.

Б. Речення з відокремленою прикладкою.

В. Речення з відокремленим додатком.

Г. Речення з відокремленою обставиною.

1. Я, засипаний снокинками й зрками, йтиму манівцями неба.

2. Умирають майстри, запишаючи спогад, як рану. В

3. Дик качки, крім базару, водяться на пугових озерах та по очеретах. Г

4. 1 Оксану, мою зорю, мою добру волю, щодень Божий умивали. Б

5. Світас, господи. світас, земля у росах, як парчі. А

9. Запишіть речення, виправивши помилки. Зробіть синтаксичний розбіp речення.

1 варiант: Внизу, як величезне біле покривало, протяглася північна пустиня тундра.

Просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене.

2 варіант: Гурт березок, оточений молодими дубками, сприймається мало не як ефемерне видиво.

Просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене.

Объяснение:

Були часи, коли держава власна, могутня і сильна залишалася тільки в мріях, бо ім’я українця залишалося синонімом раба, душа і серце якого не знали неба, а земля українська ставала оселею скорботи і горя. У жертву було принесено життя мільйонів мучеників – синів і дочок України. Це завдяки їм не згасла віра у праведну путь, не вмерла надія у світле майбутнє, не зміліла любов до України. Українська душа огненно заговорила устами Тараса Шевченка, висповідалась і утвердилася в надії, що прилине правда і настане день, коли «врага не буде супостатата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».Дивною квіткою-ломикаменем, чарівною мавкою волинських лісів, мужнім голосом цілого народу прибула до духовної Вітчизни українців безсмертна Леся Українка. ЇЇ поезія стала і хлібом насущним, і високим небом. Вона не дала українському народові втратити віру на осягнення вершини у сонячній кроні неба України. Іван Франко вклав в уста свого Мойсея пророчі слова про Месію, Мету, Дух. Поет став провідником нації, а слово його творів «вічним революціонером», духом неспокою у сходженні на вершину. Так не вмерла українська душа, не загинуло слово, вистояв народ, щоб знову опинитися на роздоріжжі і обрати свою майбутню долю.І от ми стали на порозі Європи. Майбутнє нашої держави залежить від нас, молодих, тих, хто сьогодні ще за шкільною партою, а завтра будуватиме нову Україну, високоцивілізовану, демократичну, де пануватиме достаток для більшості людей, які цінуватимуть конституційні свободи, де сяятимуть вогнями чисті міста, а у селах щасливо працюватимуть на своїй землі люди.Чого нам не вистачає тепер? Напевно, любові для значної частини громадян до України.Що до Україні? Відповідь одна: патріотизм. Саме любов до рідного краю і свого народу можуть до нам подолати усі негаразди і, головне, навчитись відрізняти свободу від рабства, труднощі, породжені становленням молодої держави,від труднощів, породжених ворогами нашої свободи. Саме патріотизм зможе забезпечити зміцнення нашої державності.Тож хай не зміліє духовна криниця наших молодих сердець, а віра, надія і любов до збудувати нову Україну.