Склади невиличку розповідь на тему: моя подруга використовуючи прикметники

Мою подругу зовут Олеся. Мы учимся в одном классе.

   Она вежлива и хорошо воспитана. Ее мама работает учителем в нашей школе. Олеся опрятная, хорошо одиваеться. Часто принимает участие в конкурсах. Ведь она не только любознательный, но и остроумная и сообразительная. Имеет отличные успехи в учебе. Она всегда веселая, знает много интересных историй. Спортивная и энергичная, всегда показывает хороший результат на соревнованиях. Посещает спортивную секцию. Олеся искренняя и добрая, умеет дать хороший совет, прийти на У нас много общего.

    Я рада, что имею такую ​​замечательную подругу.

Объяснение:

ДЕРЕВО ІНДІАНСЬКОГО ВОЖДЯ

Понад десять тисяч дерев росте на земній кулі. Кожне з них має свою назву. Та лише одне з-поміж них носить ім’я людини. Це дерево – секвоя.

Кривава боротьба точилася між корінним населенням Америки та білими завойовниками. Страшній вогнепальній зброї чужинців індіанці могли протиставити лише стріли та списи. Але неволя й покора страшніші за смерть.

Так казав своїм одноплемінникам легендарний вождь ірокезів Секва. Він винайшов для свого народу писемність, він дбав про освіту індіанців, він же став на чолі згуртованих ним воїнів і повів їх у бій проти іноземців- загарбників.

Секва загинув у одній з нерівних сутичок. Та його народ ще довго чинив чужинцями опір. На честь безстрашного волелюбного Секви індіанці назвали найміцніше, найвище, найвитриваліше дерево своєї землі.

Завойовники робили все можливе, щоб примусити індіанців забути свою історію, намагалися витравити з їхньої пам’яті героїчні легенди й перекази про колишню незалежність рідної землі.

Тому-то й муляла очі завойовникам могутня секвоя. Адже своєю назвою вона нагадувала про звитяжного вождя Секву!

Європейці заходилися перейменувати дерево. Спершу нарекли його каліфорнійською сосною. Тоді вигадали назву «мамонтове дерево». Обидві назви не прижилися. Дещо пізніше англійські ботаніки на честь свого полководця Велінгтона назвали дерево велінгтонією. Американці обурилися й назвали дерево вашингтонією (на честь першого президента США).

Звісно, поширення не набула жодна з цих назв. Їх не визнавали індіанці. Горде ім’я Секви залишалося невідривним від дерева-богатиря.

Чому ж так довго точилися суперечки навколо назви дерева? Тому що секвоя – дерево справді унікальне. Його висота – понад сто сорок метрів. В обхваті деякі дерева сягають двадцяти шести метрів, вага такого стовбура перевищує тисячу тонн.

14

Секвоя – дерево-довгожитель. Вік деяких рослин, за визначенням учених, досягає шести тисяч років. За життя такого дерева пройшла вся стародавня, середньовічна і нова історія людства.

Секвоя є і в Києві. Дерево росте в оранжереї Ботанічного саду. Київські ботаніки не полишають надію на те, що їм вдасться призвичаїти секвою до нашого клімату. Можливо, «дерево індіанського вождя», як називають секвоєю, стане нашим земляком.

Іноді мене запитують, чому я стою в парку зовсім одна і дивлюся вдалину або на дерева. Тоді я негайно відповідаю: "Я милуюся природою, її красою". Деякі люди після моєї відповіді мовчки розвертаються і йдуть, інші стають поруч і теж починають дивитися. Але ж природа дійсно заворожує. Але не всім дано це зрозуміти.

Я люблю все-яку пору року. Для кожного з них у природи є своє вбрання, своя краса. Наприклад, взимку дерева покриваються тонким шаром срібла, на дахах красуються бурульки, а мороз малює хитромудрі візерунки на вікнах. Природа ніби занурюється в сон. Але все навколо настільки красиво, що здається, ніби ти потрапив у казку. Навесні природа пробуджується. З'являються бутони, на деревах проростають листочки, і трава усіма силами намагається вирватися з обіймів землі. Навесні земля занурюється в світ яскравих кольорів. І, звичайно ж, осінь. Час, коли листя на деревах втрачають зелений колір, занурюючи світ в золоті, помаранчеві і червоні відтінки.

А що може бути кращим, ніж захід? Сонце плавно хилиться до обрію, перетворюючись в розпечений червоний диск. Небо забарвлюється в різні відтінки: починаючи від оранжевого і закінчуючи темно - блакитним. Під час заходу світ набуває яку - то романтичну красу. Хочеться вічно дивитися на що йде сонце, не відриваючись на швидкоплинні справи.

Також і з світанком. Так приємно ігати за тим, як встає сонце, освітлюючи ніч ніжним світінням. Небо ніби прокидається, занурюючись в блакитні і рожеві відтінки.

А як красива ніч! Яскраво - жовтий місяць висвітлює темне небо, на якому майже не видно зірок. Темрява ночі заворожує, змушує підкоритися. А якщо все - таки видно зірки, то небо вмить освітлюється іншими відтінками. Тисячі дрібних точок постають перед поглядом людини. Можна знайти десятки сузір'їв, починаючи від великої ведмедиці і закінчуючи стрільцем.

Природа незалежно від пори року вражає своєю красою тих, хто здатний її побачити. Варто тільки відволіктися від побутових справ і проблем і озирнутися навколо. Те, що ви побачите, проникне вам в саму душу. Краса, ніжність, романтика і казка - ось, що таїть в собі навколишній світ.