На місці пропущених запишіть перифразу до слова кішка: що не кажіть , а не любити неможливо до дому ічає біля порога , потреться об ноги , хвіст трубою , промуркоче заспокійливу пісеньку , вмоститься на колінах . і вона вбере в себе всі дені стреси.

Що не кажіть ,а не любити це створіння  неможливо. Приходиш додому, а воно зустрічає біля порога ,потреться об ноги ,хвіст трубою ,промуркоче заспокійливу пісеньку ,вмоститься на колінах . Погладиш кицьку - і вона вбере в себе всі денні стреси.

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика - стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя. Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію. Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони. Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ... Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них - джерело естетичної насолоди. Але музика - це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.

                                                                   Осінь

Кажуть  що  осінь  навіює  сум.  А  я  не  згоден!  Мені  подобається  осінь,якщо  глибоко  не  замислюватися  над  тим  ,  що  природа  нібито  вмирає.

   Я  люблю  дощову  погоду. Дощ  стукотить  по  парасольці  чи  по  даху  , а  мені  байдуже. Він  ніби  створює  враження  невпинної  дії.

    Особливо  вражає  мене  осінь  яскравістю  й  різноманіттям  барв.  Нещодавно темний  ліс  чи  парк  раптово  засвічується  жовтим  сяйвом.  Таке  ж  воно  гарне  ,  це  різнокольорове  листячко!