Твір на тему добре тому жити хто вміє дружити 5-6 речень

Дружба — прекрасне почуття. Легко жити, коли в тебе є друг. Без друзів наше життя було б невеселим і безбарвним.
Зранку я вирушаю до школи, сподіваючись якнайшвидше зустріти когось із друзів. Сонячним променем сяйне усмішка друга і додасть гарного настрою на весь день. Коли ж якась невдача чи образа отруять душу і наповнять її смутком, то неодмінно хтось підійде і скаже такі слова, що заспокоять, повернуть рівно­вагу і радість життя.
Бабуся говорить: «Горе на двох — півгоря, радість на двох — дві радості». По- справжньому багатою можна назвати людину, яка багата на друзів, і свої горе і радість вона може розділити з ними.
Той, хто позбавлений дружнього спілкування, не може бути по-справжньо­му щасливим. Дружба — надзвичайна цінність. Недарма ще Арістотель говорив: «Якщо ми любимо друга, ми любимо власне благо». Особлива категорія друж­би — шкільна дружба. Про неї пишуть вірші, складають пісні, створюють кіно­фільми.

1. У повітрі тихо; туман чи кіптява зависли у ньому, здіймаються над степом димчастим пологом; темні тіні стеляться довгими поясами від заходу аж до сходу (Панас Мирний).
2. І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза: Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть назад (Л. Талалай).
3. Якого листя вчора намело – раптово осінь відчинила двері… (В. Підпалий).
4. До мого вікна підійшла весна, розтопилася на шибці квітка льодяна (Д. Павличко).
5. У моїй голові вже визріла думка: почнуться зимою роботи в полі – піду в бригаду.
6. Весна таки поставила на своєму: відкрутили холодні північні вітри, припинились ранкові заморозки, настало тепло.
7. Не учитель приганяє учня до діла – сам учень повинен обрати для себе роботу (Із творів Ю. Збанацького).
8. Жорна м’яко шамотіли по зерні; кіш трясся, як у пропасниці; вгорі щось жалібно скрипіло (М. Коцюбинський).
9. Пролунав постріл з гармати – військо стало шикуватися в дві лінії (Ю. Мушкетик).
10. Навіть сліди людини затерті й закриті: поле сховало стежки і дороги (М. Коцюбинський).

Схема, яка відповідає структурі речення

[Данило любив, (як, |вигинаючись|, |б’ючи на сполох|, аж до самого неба половіли ниви), і мав радість], (коли червень клав сивину на жито, а золотінь на пшеницю); [він любив], (коли вдосвіта липень клепав коси), (коли серпень цілими днями тиховійно сіяв у рахманну землю зерно й надії) і (вересень стишував напівсонну пісню джмеля)
( М. Стельмах).
     Г. Немає правильної відповіді.
Правильна схема: […, (як…),…], (коли…); […], (коли…), (коли…) і (…).

11. Речення з сурядним і підрядним зв’язком:
      Г. Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).

12. Речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком:
     Б. Умерла пісня, що гомоніла в селі вечорами, адже мусульмани не виходять із хат після заходу сонця); почала стихати українська мова на вулиці – розмовляти нею стало незручно перед татарами; [татарки вороже дивилися на дівчат і молодиць, що ходили з відкритими обличчями, тож, ідучи в Бахчисарай на базар, українки
закутувалися в чадри, щоб не дратувати правовірних (Р. Іваничук).