Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості за складним планом"на пасіці" надо.там 20

НА ПАСІЦІ

На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.

На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.

Невеличка пасіка стояла в балці, на косогорі, у садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.

Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.

Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.

Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки-внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч у клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.

А в пасіці гули у вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. У вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали у вічка. У пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась із бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.

Уже сонце зайшло, уже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.

(400 сл.) (За І. Нечуєм-Левицьким)

Важко жити без музики. ми чуємо музику усюди: на вулицях, удома, по радіо і по телебаченню, в магазинах, в парках, в концертних залах і на побережжі, іноді в лісі.ми не можемо жити без музики. нам подобається слухати музику, ми любимо танцювати під музику, ми уміємо граємо на музичних інструментах.музика — поєднання багатьох звуків. вони короткі і довгі, слабкі і сильні. музика відображає настрій і емоції людей.деякі люди люблять народну музику. у наший країні є численні фольклорні групи. цікаво слухати їх музику і пісні. минулого тижня ми з друзями відвідали концерт народної музики. цей концерт справив на нас велике враження.деякі люди люблять класику, але молодь віддає перевагу сучасній музиці: реп, долю і поп-музику. якщо ви хочете послухати сучасну музику, ви можете відвідати мюзик-холи і концерти популярних груп і співаків. або купити квіток і завітати до «євробачення».мені подобається слухати пісні у виконанні наших українських популярних співаків. це талановиті співаки і композитори, і мені подобається ходити на їх концерти. ми з друзями купуємо квитки заздалегідь і часто дарили нашим улюбленим виконавцям квітів.і класична, і сучасна музика популярна в наший країні. мій друг олег любить класичну музику. іноді він проводить свій вільний час, слухаючи музику вольфганга моцарта і інших композиторів. «четверта симфонія» і «шоста симфонія» шостаковича справили на нього сильне враження.  

Твір на тему

моє село

маленька крапелька величної держави —

моє село, багато є таких!

зазнало лиха, бідувань і слави

воно живе і вічно буде жить!

нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.

що чумаки возили сіль із криму й заїжджали часто у корчму. і що перший переселенець дав назву свою. що княгиня софія кантимирівна правила нашим селом. мала маєток, роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. і церква теж була. і люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. і пісня сходила із уст сама.

мала рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

це частина моєї рідної вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.

у ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.

дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.

через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто харків.

я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.

я уособлюю малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барві