Перенос слова ус-мiхнеться можна так ! . если нет, напишите как

Напевно ні, бо «сміх» корінь слова і його розділяти не можна:

ответ: нет

Объяснение: потому сто ус- міхнеться так не переноситься , переноситься усміх-нется

  Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.        Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.        Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі  барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.        Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!

«Братику ти наш рідний, як голубонько сивий!» Дід Антип, голубе, бачив смаленого вовка, був під конем, був і на коні. Що, товаришу, непереливки, мабуть, нам з тобою? У мене, товаришу, ще раніш твого ноги болять... і груди... ох, як болять... дихати боляче. Умийся, серденьку! Дивітесь, очі молодії, як зорі божі встають, як сходить місяць, червоніє... Гори мої високії, не так і високі, як хороші, хорошії, блакитні здалека.

Для множинних іменників (окрім пани) форма кличного відмінка омонімічна з називним.