8. запишіть текст, вставте пропущені букви і розділові знаки. шумлять молоді дубочки в ст..повій лісосмузі шурхотять торішнім листом. вони ще сон..і ще не скинули зі своїх пл…чей рудуватих дублених к..жухів. дуби пізно ..ся весною а польові клени осокори й берізки вже викинули клейкі листочки спалахнули ж..вим зел..навим вогнем. в кронах ч..рними ша..ками видніються воронячі гнізда і над ними гел..отить клопочет..ся розбудж..не в..сною птаство.

Шумлять молоді дубочки в стeповій лісосмузі, шурхотять торішнім листом. Вони ще сонні, ще не скинули зі своїх плeчей рудуватих, дублених кожухів. Дуби пізно прокидаються весною ,а польові клени ,осокори й берізки вже викинули клейкі листочки ,спалахнули живим ,зелeнавим вогнем. В кронах чорними шапками видніються воронячі гнізда ,і над ними гелгготить, клопочеться ,розбуджeне вeсною птаство.

Умене є маленьке цуценя, воно грайливе та забавне, але воно не завжди було таким. деякий час назад я знайшов(ла) його на вулиці, в кутку, біля свого дому. цуценя було налякане і не хотіло виходити до мене. я незнав(ла) що робити, прийшов додому засмучений. мама запитала в мене що трапилось і я їй все розповів. вона дала мені трохи їжі з обіду і сказала спробувати ще раз. звичайно ж я не був впевнений що вмене щось із цього вийде, але сподівався. я одразу побіг до нього, положив перед ним їжу і тохи відійшов, щоб знову не злякати. довелося торохи зачекати доки воно мені повірило, но коли це сталося я був найщасливійшою людиною у світі. тепер цуценя жеве у мене гарно їсть і грається зі мною, а я сподіваюсь, що воно забуло про ті події що сталися з ним і на завжди залишиться таким щасливим і забавним цуценям.

                                       Дружба.

 

   Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога.До неї часто прилітають птахи.Щось щебечуть , розказують їй щось...

   Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.

-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.

-Та ,що там я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.

- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати  один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі.

  Прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді друзі!