Записати 4 прислівника утворен злиття

Злиття основ слів: натщесерце, голіруч, ліворуч, мимохідь, босоніж.

На мою думку, справжнім другом можна вважати того, хто надійний і щирий з тобою.  Кому  можна довіряти таємниці і бути впевненим, що не підведе. Чия до завжди  прийде, коли буде потрібно. Це той, хтощиро радіє твоїм успіхам, а не заздрить тобі. З ким цікаво, є спільні інтереси і   захоплення, ось чому нема часу нудьгувати. Хто хвилюється, коли ти хворієш чи у тебе якісь невдачі і котрий завжди знайде час, щоб подзвонити чи провідати тебе. Справжні друзі ті, хто завжди швидко миряться після якихось непорозуміннь чи сварок,  бо не можуть довго сердитися один на одного.

   Недарма кажуть, що щасливий не той, хто має багато друзів, а той укого є справжній друг

Хліб — це саме життя, його обожнюють і звеличують, навко­ло нього зосереджується все існування людини, йому підпоряд­ковуються час і простір. Тому й культура наших пращурів була хліборобською. До хліба українці віддавна ставилися з особли­вим пошанівком: крихітка хліба від паляниці не може бути зме­тена зі столу під ноги разом із сміттям.

Хліб — усьому голова. У цьому прислів’ї відображено вели­кий досвід і важливе життєве правило, осмислення ролі хліба в бутті українців і ставлення до нього кожного з-поміж наших співвітчизників.

Хліб відігравав величезну роль, по суті, у всіх обрядах укра­їнців, використовувався як ритуальна страва під час багатьох свят. Наприклад, під час обряду сватання батьки молодят обмінювалися хлібом, а під час запросин дарували випечені з пшеничного тіста шишки. А на весілля випікали коровай і бла­гословляли ним подружжя.

Так, хліб — це справедливість і добробут, праця й пісня. Однак найголовнішим є те, що хліб уособлює смерть і воскресіння, бо зернина вмирає, щоб воскреснути й подарувати людині десятки інших зернин. Людина ж, споживши хліб, вирощуватиме в душі добрі почуття, а в розумі — хвалебні думки.