Взнач рід число й відмінок в прикметникові( найближчу)

Рід - жіночий
Число - однина
Відмінок - знахідний

Жіночий рід
Однина
Знахідний відмінок

1)На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав'я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів... Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.
2 Квіткові рослини - це корінь, стебло, лист, квітка та плід, а точніше це дерева, чагарники й трави. Саме завдяки корені, стебла та листя рослина харчується. Ось чому корінь, стебло й листок називають органами харчування. За до квіток та плодів рослина може розмножуватися. Іншими словами квітка та плід називають органами розмноження. До дерев й чагарників відносяться багаторічні рослини з дерев'янистими стеблами. Трави мають соковиті й зелені трав'янисті стебла, які в свою чергу бувають однорічні, дворічні та багаторічні.

Науковий стиль:

1) Лисиця – один із хижих звірів України. Вона широко розповсюджена по всій її території.

2) Серед пам'яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI — XVIII сторіч Софія Київська.

3) Конвалія — це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних.

4) Ліс - це гігантська "фабрика" чистого, активного, лікувального повітря.

Художнi:

1) З жалем дивлюсь на воду: мов дзеркало, одбиває вона красу світа, і коли невдоволена навіть, — ламле всі лі­нії й фарби і творить своє.

2) І чом не живу я, вища істота, як те мертве небо, як нежива земля, як вода, як рослина?

3) Рідна мати моя, ти ночей недоспала i водила мене у поля край села.

4) І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя дала… (А. Малишко).