Написати твір на тему «чи переможе книжку комп'ютер, а бібліотеку — інтернет? » з використанням відокремлених членів речення.

Користь людству. сучасне інформаційне суспіль­ство надає перевагу комп'ю­терам. ці машини витісняють все на своєму шляху. з кожним роком на виробницт­вах ми бачимо все більше комп ютерів та нових техно­логій. майже в кожного з нас вдома стоїть невеликий ящик, від якого, можна сказати, залежить наше життя. звичай­ний ій персональний комп'ютер замінює все: спіл­кування з друзями, дворові ігри, читання книги. на даний момент майже не залишилось підлітків, які пере­вагу читанню книг. ніхто не може уявити своє життя без комп'ютерів, адже це не тільки наш пк, це й уся побутова техніка: холодильники, мікро­хвильові печі, телевізори, електрочайники. та навіть якщо говорити про звичайний персональний комп'ютер, кожному ясно, що він давно вже витіснив книгу. все більше людей перевагу комп'ютерним іграм, соціальним мережам та читанню в інтернеті. адже це зручно - книги на полиці не пилом, сторінки не жовтіють, та й тепер не потрібно півдня просиджувати у бібліотеках для того, щоб знайти якусь інформацію. дехто скаже, що немає різниці між звичайною та електронною книгами. на мою думку, вона є. та ще й яка! варто лише взяти книгу до рук та відчути цю насолоду. запах свіжих сторінок, дотик якісного «книги - це кораблі думки, мандрівні по хвилях часу, вони бережно несуть свій вантаж від покоління до поколі», - сказав один мудрий чоловік, і я повністю поділяю його думку.

Розгнівалася  стара  Зима : задумала  все  живе  на  землі  знищити ,  і  почала  з  пташок .  Набридли  вони  їй  веселим  щебетом, невтомним  гомоном .Дмухнула  Зима  холодом , зірвала  листя  із  золотих  гаїв і  лісів,  розкидала  його  по  сумних  дорогах . Нема  куди  пташкам  сховатися.Почали  вони  збиратися  невеселими  зграйками , радилися  перед  далекою  дорогою ,  потім  здійнялися  і  полетіли  за  високі  гори  , за  сині  моря Весну шукати. 
Довго вони летіли над морями-океанами, вже й крильця стомилися, аж раптом бачать перед собою зелений острівець. Зраділи пташечки перепочинку, сіли на землю. Аж дивляться - йде молода гарна дівчина, вся у зеленому вбранні. Підійшла вона до них , та й питає: "Звідки летите, що шукаєте?"  Розповіли їй пташки про свою біду ла вона їх та й каже : "Ви знайшли те, що шукали, я - Весна. Я вам до " Відпочили пташечки та й разом з Весною полетіли додому. Прилетіли, а там вже Зима вже майже все живе заморозила, лютує. Але юна Весна змахнула своїми руками, і на небі розійшлися хмари, виглянуло сонечко, усміхнулося. Тоді почало воно гладити своїми ніжними промінчиками Зиму, розтопило лід у її серці. Соромно стало Зимі, розплакалась вона, і весь лід довкола теж почав топитися. Ожила природа, зраділо все живе. Відступила люта Зима геть. А щасливі пташки заспівали на честь Весни свої найкращі пісні.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.