Контрольний переказ на тему мандрівний поет климентій зиновіїв ! 20 !

Люди бачили цього дивного, одягненого в усе чорне чолові­ка в містах і селах, зустрічали його в степах і борах — скрізь на неоглядних просторах України, а потім і в Росії, в Поль­щі. Цей уже немолодий, сивобородий монах збирав милости­ню для свого монастиря, і люди подавали її, бо дуже шанува­ли і монастирі, і ченців, що були уособленням знань і мудрості великої.

Часом люди розповідали монахові про свої біди і клопоти, іноді прохали оглянути хворого й підказати, як його лікувати. І він усім прагнув до кому добрим словом і порадою, а з ким ділився і своїми знаннями.

Певно, ніхто з людей не знав, що то — не просто звичайний монах, а видатний український поет Климентій Зиновіїв, що мине колись і сто, і двісті років по його смерті, а вірші стомленого подорожанина читатимуть далекі нащадки, знаходячи в словах поета цілющий мед мудрості.

Відповідь:

Пояснення:

Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.

Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.

Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.

У шляхетної людини є також почуття гідності, тому така людина вища за дрібні чвари. Така людина не буде слухати і тим більше переказувати плітки про інших. Шляхетна людина також не буде сміятися над чужими помилками, зовнішністю, недоліками або вадами.

Ось таку людину я вважаю шляхетною. На мій погляд, шляхетність людини виявляється у її вчинках.

«Пересічний українець» наших днів є здебільшого хамом, який недбало ставиться до своєї праці, по-варварськи нищить дов-кілля, а при нагоді тлумить і обдирає свого одноплемінника ще гірше за чужинців. Саме через це щоразу, як українці набираються снаги розірвати пута московщення, сталеві пружини спільної євразій-ської ментальності невблаганно повертають нас до вже звичної чаші з московською отрутою.

Хам націю ніколи не відродить, та й навіщо це йому? Тому не лише умовою sine qua non відродження, а й, власне, основним його змістом стає нещадна боротьба проти хамства й євразійщини всередині українства. Мусимо прямо сказати, що «патріот», готовиий покласти душу й тіло в борні проти «жидів», «москалів» тощо, але при тому толерує й розвиває питомо українські традиції дикунства й звиродніння, є більшим ворогом своєї нації, ніж орди заброд і наїзників.

Объяснение: