1. Мова народу - кращий цвіт усього його духовного життя. Покоління народу проходять, але результати життя кожного покоління залишаються в мові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує всі покоління народу в одне велике історичне ціле. Вивчаючи рідну мову, дитина починає пити духовне життя й силу з рідного слова. Рідна мова незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Мова нам, як друг і порадник. Мова нас навчає, як учитель. І кожне її слово, немовби, виплекана квітка з неповторним ароматом, а не гіркий присмак полин трави.
2. 1. Шаліє любові тропічна злива - землі і неба шалений шлюб. 2. І приходять світанки, щоденних турбот адвокати, і несуть під пахвою тисячі різних справ. 3. Ми, володарі степу й баских табунів, на місцях оцих заповітних для вцілілої Сарни і двох кабанів спромоглися зробить заповідник. 4. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна. 5. Яка ж вона, пектораль, що змусила весь світ заговорити про себе?
Відповідь:
Пояснення:
Шпак - це невеликий птах, довжина якого близько 230 мм, а вага 75 гр. Його тіло масивне, шия коротка, од чого птах здається трохи важким й незграбним. Чотирипалі, порівняно довгі ноги- товсті й сильні, постачені великими вигнутими пазурами. Гострий дзьоб тонкий і довгий, злегка вигнутий униз. Хвіст короткий, майже прямий на кінці. Оперення дорослого, недавно полинялого птаха чорне з яскравим металевим відливом. На загальному чорному тлі контрастно виділяються білі плями, більші на тілі й на надкрилах і дрібні на голові.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір-опис вулиці з використанням відокремлених означень та обставин
вулиця мого дитинства
у кожної людини є найдорожчі місця в житті. для мене — це вулиця, на якій я виросла. зараз живу далеко звідти, але завжди пам'ятаю про неї і повертаюся туди.
це маленька затишна зелена вулиця носить назву «соборна». духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.
наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. у маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. початок її веде від дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятником — гордим вітрильником. у кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею слави.
яка краса на соборній восени! дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. йдеш по ньому, наче по прекрасному м'якому килимі. з дніпра доноситься свіже повітря. відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. такий мій рідний куточок у херсоні — вулиця соборна.
здається мені, мов у казці,життя тут щасливо іде.і знову всім серцем бажаювернутись в дитинство своє. (а. ярмиш)