Скласти казку про відокремлені члени речення

Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. Неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. Вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда Дієслова та його дітей - сина Прикметника та онучки Обставини. Ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. Де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання?! Пішли бідолашні на розсуд до королеви Граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. Мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. Присоромлені Дієслово, Прикметник та Обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. З тих пір Дієприкметник та Дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки. Та, чесно кажучи, то вже зовсім інша казка..

Просте речення: 
За вікном тихо мете хуртелиця, примусивши всіх людей сховатися у будинках.

Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене дієприсл. зворотом. 

За вікном - обставина, тихо - обставина, мете - присудок, хуртелиця - підмет, "примусивши..." - обставина. 

Складне: 
(1) Защебетав соловейко - (2) пішла луна гаєм.
Розповідне, неокличне, складне, безсполучникове.
1. Просте, двоскладне, непоширене, повне,  неускладнене. 
2. Просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

Защебетав - присудок, соловейко - підмет, пішла - присудок, луна - підмет, гаєм - обставина.
Схема: [ ] - [ ]. 

 Я знаю життя з усіх боків і тих, що завжди не задоволені чимось – і в будь-якій ситуації починають тривожитися.  Гонта з ЗалізнякоЙтрубки закурили.  Страшно закурили .
Йдуть та й ідуть, чорні, похилі, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі... Йдуть і зникають у сірій безвісті (М. Коцюбинський
 Ми скликали зібрання виборців і він представлявся виборцям. Промовляв (І.  Франко). Я старий чоловік. Бідний чоловік (І. Франко). На Чубинського напав тепер страх. Ганебний, підлий страх (О. Довженко
Уже й час літній настав, спека стоїть нестерпна, а тут в холодочку ми сидимо і згадуємо, а ви…(
 А москалі їй назустріч, Як один, верхами
 Все, що на умі, то й на язиці
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеть- ся когось
Купив уранці два тюльпани, один віддав тобі .