Кого можна вважати патріотом рідної землі твір

 На мою думку, патріот – це людина з великої букви. 

   По-перше, вона любить свою батьківщину. Навчена берегти природу. Шанує мову і традиції свого народу. По-друге, віддана своєму народові. Сміливо бореться з неправдою. По-третє, готова на жертви й подвиги. У наш неспокійний час патріотами можна назвати волонтерів, добровольців, журналістів, воїнів. Вони сміливо стали на захист рідної землі. 

    На щастя, наша земля багата справжніми патріотами. Ними треба пишатися.

Вчителька завжди пояснює завдання тихо, доступно і витримано.
Тепер фірма гарантує виконувати замовлення швидко, якісно і дешево.
Осінь пришла непомітно, казково прикрасила вулиці, вміло розмалювала пензликом дерева.
Бадьоро, радісно і працьовито  весь клас допомагав прибирати територію.
Довго лежали книжки на полиці, повністю запорошив їх пил, сторінки місцями пожовтіли.
Високо в небі засяяла зірка .
Час проминув швидко .
Весело і дзвінко засміялася дитина .
Річка привітно манила до себе .
Бджоли постійно перелітали з квітки на квітку . 

Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.
Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.
Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене