Що я роблю для здійснення своєї мрії? !

У житті кожної людини є місце мрії. Мрія – це така річ, яка змушує людину рухатися вперед, працювати над собою, ставати краще, робити звершення. І все це лише для того, щоб у кінцевому підсумку досягти своєї мрії. Чоловік, який має мрію, насправді виглядає навіть краще, ніж той, хто її не має. У людини, яка має мрію, горять очі, вона виглядає живою і активною. При погляді на неї стає чітко зрозуміло, що ця людина дійсно знає, навіщо живе, і яке у неї призначення на цій Землі. Іноді це дуже важливо.

Я не є винятком з цього правила, і я теж мрію. Іноді буває так, що я починаю замислюватися про свої мрії, малювати картини власного успіху в своєму розумі. Деколи трапляється так, що це займає надто багато часу, тому що я вже відчуваю, що замріявся і що пора нарешті займатися більш важливими справами на шляху досягнення та реалізації мрії. Варто відзначити, що нічого поганого в тому, що я мрію, насправді немає. Я переконаний, що коли людина мріє, уявляє собі образи свого майбутнього успіху, вона насправді наближає цей успіх до себе, робить його більш вірогідним і досяжним. Саме з цієї причини я настільки активно мрію.

Звичайно, я чудово розумію, що мрії не збудуться самі по собі, необхідно робити щось на шляху до того, щоб вони збулися. Але я знаю, що потрібно для цього робити. Перш за все, треба не тільки мріяти, але і багато працювати. Праця – це основа людського життя, завдяки праці людина істотно відрізняється від тварин, інших істот і тому подібного. Саме праця прикрашає людину, а не сам факт мрії. Праця є прямим шляхом до того, щоб мрія збулася і стала реальністю, а тому, якщо ви мрієте і тільки, знайте, що без праці мріям вашим ніколи не реалізуватися.

Вже сьогодні у мене є багато мрій. Тим не менш, я знаю, що всі вони стовідсотково збудуться. Така моя впевненість обумовлюється тим, що я не просто сиджу, мрію і більше нічого не роблю, я також активно працюю для того, щоб мрії, нарешті, стали реальністю. Завдяки цьому я можу з упевненістю говорити, що мої мрії збудуться. Втім, це не є єдиною причиною. Крім того, я можу також згадати і те, що насправді мої мрії зовсім не є якимись надмірно складними в досягненні. Я хочу стати професіоналом у своїй справі, мати красиву і щасливу сім’ю і ніколи не втрачати інтересу до життя. Я мрію, щоб все це в мене було, докладаю зусиль для досягнення всього цього, а тому впевнений, що це в кінцевому результаті в мене буде.

Моя заповітння мрія — це спортивний велосипед.Батьки сказали: що я мушу добре вчитися. Але ,ж мені було дуже тяжко виправити мої погані оцінки .З часом все ставало легше, легше.І мої погоні оцінки вже були в минулому.
І от пройшов навчальний рік. Я закінчив 5 клас невідміно.
Я думаю що батьки мені подарують на день народження,а до дня народження ще залишилось два дні. І я не помилився мені подарували суперський велосипед. Ура і я зрозумів коли ти хочеш щось подрібніть зусилля.

Багатий - багатший, найбагатший.
Вигідний - вигідніший, найвигідніший.
Прийнятний - прийнятніший, найприйнятніший. (?)
Потрібний - потрібніший, найпотрібніший.
Активний - активніший, найактивніший.
Суворий - суворіший, найсуворіший.
Чіткий - чіткіший, найчіткіший.
Легкий - легший, найлегший.
Відповідальний - відповідальніший, найвідповідальніший.
Заможний - заможніший, найзаможніший.
Лояльний - лояльніший, найлояльніший. (?)
Корисний - корисніший, найкорисніший.
Економний - економніший, найекономніший.
Оптимальний - оптимальніший, найоптимальніший.
Стабільний - стабільніший, найстабільніший.
Гарантійний, валютний, податковий, менеджерський, виробничий, закупівельний - відносні прикметники, від яких ступені порівняння ніколи не утворюються.
Темнуватий, нейтральний, легальний, малоприбутковий - якісні прикметники, але ступені порівняння також не утворюються - це виняток.

Автор присвячує свою повість трав'яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві.

Срібний чоловічок

Я лежу в темряві й слухаю, як бавиться срібний чоловічок, що о живе в нас у запічку.

Якось після дощу затекла хата. Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик.

Вранці мати причиняє віконниці, думаючи, що я сплю. Але снопик сонячного світла пробивається в кімнату, і в ньому видно, як танцюють золоті пушинки.

Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук "бумс!", і я зрозумів, що це — Бумс. Я не пуду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити.

Сопуха

Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав. Обнишпорив усі куточки в хаті й Сопухи не побачив, тільки знайшов купу всяких цікавих речей. Мені здається, що все на світі має свої дверцята, треба тільки їх побачити, знайти в них хоча 6 щілинку. Якось я приклав вухо до призьби почув шарудіння, шелест. Який загадковий, таємничий світ там криється: комашині школи, палаци, святкові палаци з музикою?

Адам

У мого друга товсте ім'я — Адам. А в подруги Ніни — тонке, розоре, як звук павутинки. З Адамом я познайомився біля протоки, де пускав кораблі зі щавелевих листків. Цей тонкий високий чоловік, одягнений не по-сільському, приїхав до баби Сірохи. Привітав мене, як морський вовк, сказав, що він Адам (так його в інституті називають від прізвища Адаменко), і здогадався, на відміну від інших дорослих, що то не листки пливуть, а каравели.

 

Адам розпитував про все, що бачив у річці — черепашок, жуків, жаб, дивувався — в інституті такого не вчили. В інституті придумали штучне сонце, розраховуючи, що воно принесе велику користі людям, але забули про ту небезпеку, яку може воно становити для них. Ось і в Адама через це страшна хвороба. Адам запропонував зробити греблю на річці та млинок.

Ніна

Ні наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг.

І раптом — пливе човник, а в ньому дівчинка в блакитному, з великими очима, з білою стрічкою в косі.

Я зрозумів, що це Ніна, яка снилася мені ночами. Вона не любила, щоб її розпитували. І сказала на моє бажання подивитися потойбічний світ, що цього робити не слід, звідти не повертаються Добрі люди потім проростають гарними деревами, квітами, а злі — колючками.

За павутинною

Ми полізли із Ніною в білу печеру. Спочатку було страшнувато, а потім ми аж завмерли від краси білого сяйва.

Потім ми вибралися на гору Хіврю. Там посідали на стежку й побачили павучачу нірку, Стали дратувати та виманювати з нірки павука-хрестовика. Потім слухали, як бринить павутинка.

Раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, набалакався вволю.

Все відпливає

Адама не стало. У Ніни розвалився човен, і я обіцяю зробити їй новий.

Баба Сіроха принесла посилку, в якій Адам передав для мене лісові дарунки — шишки з ялинки, жолуді, пташине перо й іще багато всякої всячини.

Ніна відпливала на човнику восени. Річка була встелена осіннім листям, над нею неслися павутинки, а вище — журавлині ключі. Вітрильник Ніни зменшується й перетворюється на журавлика, веслує між хмарами. І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав.

Объяснение: