Найти твир роздум на тему , , навищо ми вивчаэмо етику"

Етику ми вивчаємо для того,щоб не бути некультурними мавпами або ще гірше.Щоб дівчата могли бути леді,а хлопці джентельменами
Етика- наука, яку вивчають люди століттями.За часів вікінгів про цю науку ніхто не знав і тому люди себе поводили дуже не чемно та безтактно.А принцеси вивчали етику для того, щоб бути ніжними, граціозними та жіночними, як лебідь

У мене є старший брат Дмитрик. Я дуже його люблю. Він старше мене на шість років – йому дев’ятнадцять. Дмитро не схожий на тих хлопців, з якими я знайома. Мені здається, зараз багато хлопці стали якимись безвідповідальними, несерйозними. У них на розумі тільки розваги. Деякі сидять на шиї в батьків, знаючи, що ті вирішать всі їхній проблеми. Інші просто не замислюються про своє майбутнє. І ті й інші мені нецікаві. Дратує їхній безглуздий погляд, часто затуманений сигаретами, або, навпаки, зарозуміла посмішка, начебто вони розумніше й значніше всіх інших. Мій брат зовсім іншої. У нього є мета в житті. Він хоче стати менеджером, хоча говорить, що це буде не єдина спеціальність у його життя

Дмитрик увесь час захоплюється чимсь новим. Спочатку самостійно навчився працювати на комп’ютері, освоїв безліч програм. Тепер серйозно вивчає іноземні мови: англійський і французький. Крім того, він займається спортом, майже щодня відвідує спортивний клуб. Тому я не боюся, що мене хтось скривдить, – мій брат зможе мене захистити. Дмитрик дуже добрий і турботливий. І взагалі, з ним дуже цікаво – він багато знає, багато про що може розповісти

А ще він просто гарний хлопець. У нього блакитні очі й завжди веселий погляд. Тому він легко заводить знайомства з людьми – адже він в усіх відразу викликає симпатію. Йому тільки дев’ятнадцять років, але знайомі говорять, що в нього дорослий погляд, погляд людини, у якого є мета в житті й упевненості в тім, що він її доможеться. Дивлячись на брата, я часто із заздрістю думаю: «И навіщо це хлопчиськові такі густі й довгі вії?» Я дівчинка, а в мене вії не такі пухнаті. Краще б було навпаки! А от волосся в нас обох гарні: густі, блискучі, каштанового кольори із золотавим відливом. Тільки в Дмитрика вони сильніше в’ються й більше тверді на ощупь.

Можна ще довго розповідати про його достоїнства, тому скажу одне – у мене чудовий брат, і я цим пишаюся

Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.

Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.

Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.

Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.