() у якому реченні те, що перед похилою рискою, є прийменником, а не частиною прислівника? а: мов на крилах я злетів на/гору, на сьомий поверх, біг, перестрибуючи через сходинку, аж згадувати страшно! б: у/день мого народження можна було б і не згадувати про ці тупі тести та дурнувату очну сесію! в: у/день видно трохи краще, ніж в/ночі. г: нахабно зазирнувши в прочинені двері, кіт блискавкою стрибнув до/середини.

Г: Нахабно зазирнувши в прочинені двері, кіт блискавкою стрибнув до/середини.

Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої ​​від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.

Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. 

-Вітаю Вас пане. Чи можу я взяти у вас інтерв'ю?-запитав журналіст.
-Так, я готов дати інтерв'ю,- відповів чорношкірий іноземець.
-Одже, я буду задавати вам запитання, а ви будете відповідати, гаразд?-промовив журналіст.
-Добре, задавайте ваши запити,-невпевнено відповів іноземець.
-Розпочнемо. Чи сподобалась вам Україна?-задав перше запитання журналіст.
-Дюже! Тут так красиво! Я неодмінно повернуся сюди,-з захопленням відповів іноземець.
-Що вам найбільше сподобалось?-задав друге запитання журналіст.
-Київ чи Києв, не знаю як правильно. Це найгарніше місто, що я колись бачив. Тут дуже цікаві пам'ятки культури!-промовив він.
-Дякую вам! Бувайте!-почав прощатися журналіст.
-І вам бувайте.