Напишите, твір-мініатюра на тему прекрасний світ рідної країни

напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, - це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. я можу впевнено сказати, що моя україна - найкраща країна у світі. та чи маю я підстави стверджувати це так категорично? що ж таке моя країна? і чому вона найкраща для мене? україна - це славетна історія: мудрі літописці, київ священний, дзвін козацьких шабель, посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність…

україна - це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

україна - це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна, та чи буде тому край? україна - це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. кожен порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї країни.

однак головне, що україна - це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це - моя батьківщина, найкраща і найрід-ніша, завжди захоплива у своїй непізнаності й навіть непізнанності.

Н. сорок учнів                     дев*яносто гривень             п*ятдесят копійок р. сорока учнів                   дев*яноста гривень           п*ятдесяти копійок д. сорока учням                 дев*яносто гривням           п*ятдесят копійок з. сорок учнів                     дев*яносто гривень           п*ятдесят копійок о. сорока учнями               дев*яностами гривень       п*ятдесятьма копійками м. на сорока учнях             на дев*яносто гривнях       на п*ятдесятьох копійках

Тварини спілкуються між собою за запахів, рухів тіла, голосу. у них, таким чином, не одна, а ніби три мови. тваринна мова дуже виразна. це переважно такі вигуки: «увага! », «стережись! », «рятуйся! », «забирайся геть! » сила і частота цих вигуків залежать від стану тварини. якщо, наприклад, жаб'яче «бреке-ке-ке» звучить спокійно — значить, тваринка миролюбна, а коли сильно і коротко — назріває сварка за територію. звуковий сигнал, білка скрекоче, бобер ляпає хвостом по воді, олені б'ють копитами по землі, а зайці стукотять задніми лапами. в разі небезпеки кабан коротко хрокає, а лось форкає. козуленя, зголоднівши, тоненько свистить — підкликає матір. коли лисиця приносить лисенятам їжу, то про своє наближення до нори повідомляє звуком «уф-уф». звірі змалечку вчаться розпізнавати звуки безпечні й небезпечні — які з них належать своїм і які — чужакам. усі незнайомі звуки викликають у них настороженість, бо можуть становити загрозу. більшість тварин розуміє голос не тільки свого виду, а й інших видів. наприклад, крики сойки або сороки знають усі жителі лісу. вовки розуміють голос ворона, олені — гавкіт собаки. шпак, сорока, ворона, ворон, сойка, дрізд, снігур здатні наслідувати голоси інших тварин, можуть вимовляти окремі людські слова. знати голоси тварин треба для того, щоб передбачити їхню поведінку під час зустрічі чи при спілкуванні. володимир бондаренко