Написати твір за прислів'ями розмова без приказки - як м'ясо без солі. или. слова без діла- всеодно що гітара без струн. на вибір

- "слова без діла, всеодно що гітара без струн", так завжди казав мій дідусь, і нещодавно, я зрозумів, що це дійсно так, і усі свої слова необхідно закріплювати гарновиконанною справою

Відповідь:

Межові камені, які знайшли неподалік від міста Кропивницького, -  археологічна пам'ятка доби пізнього неоліту. Це два ряди з п'ятнадцяти пар паралельних кам'яних монолітів. Дослідники вважають, що це культова споруда. Паралельні брили однакові. Найвищою є друга пара, висота наступних зменшується, відстань між сусідніми брилами збільшується, а деякі лежать на іншому березі річки.

У березні 2011 року тут працювала міжнародна експедиція. Закордонні археологи визнали, що подібних пам'яток у Східній Європі мало, а їхній вік - приблизно три тисячі років.

До речі, з цими каменями пов'язана давня легенда. Ще до всесвітнього потопу диявол вирішив розділити землю на дві частини: одну - для праведників, а іншу - для грішників. Межею між ними була дорога, якою душі праведників прямували в рай, а грішників - у пекло. Це не сподобалося Всевишньому, і він зруйнував диявольське творіння.

Останнім часом це місце приваблює численних туристів. Поблизу -  курган бронзового віку та грот, розкопки якого свідчать про наявність культурного шару. Тут знайдено залишки багаття, черепки посуду та кістки тварин.​

Пояснення:

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. 
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". 
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. 
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. 
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. 
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.