4речення художнього та наукового стилю

Науковий стиль:

1) Лисиця – один із хижих звірів України. Вона широко розповсюджена по всій її території.

2) Серед пам'яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI — XVIII сторіч Софія Київська.

3) Конвалія — це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних.

4) Ліс - це гігантська "фабрика" чистого, активного, лікувального повітря.

Художнi:

1) З жалем дивлюсь на воду: мов дзеркало, одбиває вона красу світа, і коли невдоволена навіть, — ламле всі лі­нії й фарби і творить своє.

2) І чом не живу я, вища істота, як те мертве небо, як нежива земля, як вода, як рослина?

3) Рідна мати моя, ти ночей недоспала i водила мене у поля край села.

4) І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя дала… (А. Малишко).

 А ви знаєте як приємно інколи почути кілька приємних слів?!  Слово, сказане від усього серця ,зігріває душу,піднімає настрій. Інколи лише одним словом можна зруйнувати те, що будував довгий час, а інколи може зробити когось щасливим, може хоч на кілька хвилин, але щасливим.  Приємно інколи почути від друзів, знайомих щирі  слова.Ці слова великого українського письменника Івана Франка так вдало передають сутність слова, адже словом можна глибоко ранит, але й можна вилікувати глибокі душевні рани. Тому ми повині памятати, "як много важить слово, одно сердечне ,теплеє слівце".

Объяснение:

МОЯ ВУЛИЦЯ. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене – це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм “виріс” молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,- завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид – неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом.

Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови.

Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів – це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю.

Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися “Універсами”. Їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе “Лотта” стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи.

В оточенні житлових будинків – моя школа.

Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени.

Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. Із вікна мого будинку добре ться увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.