Фонетичний розбір слова язикатий на сьогодни

язикатий /й а з ие к а т и й/ - 8 букв, 9 звуків, 3 склади

я /й/ - приголосний, м'який, сонорний, середньоязиковий

/а/ - голосний, ненаголошений

з /з/ - приголосний, твердий, дзвінкий, зубний, свистячий

/ие/ - голосний, ненаголошений, наближений до е

к /к/ - приголосний, твердий, глухий, язиковий, задньоязиковий

а /а/ - голосний, наголошений

т /т/ - приголосний, твердий, глухий, язиковий, зубний

и /и/ - голосний, ненаголошений

й /й/ - приголосний, м'який, сонорний, язиковий, середньоязиковий

Перед тим, як замішувати тісто, мати неодмінно чепурили світлицю: підмітали долівку й черінь, підмазували піч.Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою во­дою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушни­ком, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, вне­сене із комори, і починали пересівати.У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кисло­го молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.

Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, уку­туємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, наре­шті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли робо­ту, а потім починали викачувати хліб.Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний лис­ток поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька в, мати метко шугнули ло­пату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, ва­жать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здо­ром. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.

Людині дається її життя тільки один раз.Між собою ми можемо сперечатись про життя після смерті,але ніколи не будемо певні.У нашому світі багато  ненависті і злоби,але з цим потрібно боротись.Бажання зробити навколишніх добрішими може бути оправданим,якщо ми почнемо із себе.Одні із головних якостей у людей,котрі я ціню це честь,сміливість і доброта.Прояв героїзму оже бути різним,прикладів безліч,але для того,аби пожуртвувати своїм життям,напевно,потрібно мати велику силу духу і любов та чисту душу.Кожен із нас вчинив би по-різному,але це питання занадто важке,щоб відповісти на нього точно.